Маракуйя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маракуйя
Passionfruit and cross section.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Passifloraceae
Рід: Пасифлора (Passiflora)
Вид: Маракуйя
Біноміальна назва
Passiflora edulis
John Sims, 1818

Мараку́йя, або страстоцвіт їстівний, або пассифлора їстівна, або гранадила пурпурна (Passiflora edulis, порт. Maracujá) — вид рослин роду Пасифлор. Таку ж назву мають плоди цієї рослини (їх також називають плодами пристрасті та пешенфрутами, від англ. passion fruit).

Кисло-солодкий сік плодів маракуйї має тонізуючі властивості (зазвичай розмішується з апельсиновим соком, додається в йогурти і т. п.), а також використовується в фармацевтиці та косметології.

Всього нараховується понад 400 видів страстоцвітів, більшість з яких вирощують як декоративні.

Усталений в українській мові наголос на передостанній склад «мараку́йя» насправді неправильний, оскільки слово походить з індіанських мов тупі-гуарані, в яких наголос падає на останній склад. Точнішою назвою була б «маракуйя́». Закорінившись в українській мові, назва прийшла, ймовірно, як і сам продукт, через Польщу.

Передісторія[ред.ред. код]

Маракуйя родом з Бразилії. Англійці і французи її називають «passion fruit» («фрукт пристрасті»), в той час як самі бразильці підкреслюють, що назва «плід пристрасті» зовсім не пов'язане з амурними справами, як може здатися на перший погляд: маються на увазі страсті Христові, Оскільки квіти пасифлори (а до однойменної родини належить ця рослина) малюнком нагадують терновий вінець. Сучасні плантації вирощування маракуї сконцентровані в основному в Південній і Центральній Америці, Новій Зеландії, і на Гаваях.

Опис плоду[ред.ред. код]

У залежності від сорту, плоди бувають жовтого або фіолетового кольору, з жорсткою гладкою і хвилястою поверхнею. Усередині ховаються їстівні насіння, жовта оболонка яких має кислий смак і особливий аромат.

Вибір[ред.ред. код]

Переважно вибирати фрукти з гладкою блискучою поверхнею, але солодший смак мають плоди з шорсткою, потрісканої шкірою. Така шкіра виглядає зів'ялою, але зовсім не свідчить про зіпсованість плоду. Стиглі плоди мають насичене забарвленням, характерне для даного сорту.

Зберігання[ред.ред. код]

Для повного дозрівання достатньо залишити фрукти при кімнатній температурі: не випадково транспортують маракую на стадії недостиглих плодів. Стиглі плоди можна зберігати в холодильнику максимум один тиждень.

Вживання[ред.ред. код]

Кисло-солодкий сік плодів маракуйї має високі тонізуючі властивості (зазвичай змішується з апельсиновим соком, додається в йогурти), а також використовується у фармацевтиці та косметології. Зазвичай маракую вживають у свіжому вигляді, але нерідко її плоди використовують для приготування соусів, начинок, лікерів. Плід слід розрізати навпіл і їсти його м'якоть ложкою. Як соус м'якоть плодів відмінно поєднується з морозивом. Щоб позбутися від кісточок, загорніть плід в марлю і видавіть сік.

Корисні властивості[ред.ред. код]

Маракуйя має проносну властивість і покращує роботу кишечника, сприяє виведенню з організму сечової кислоти і є жарознижувальним засобом. Рекомендується вживати цей фрукт при захворюваннях печінки, сечовивідних шляхів та низькому тиску. Сік маракауйї діє заспокійливо і поліпшує сон. Однак маракуйя не рекомендується людям, схильним до алергічних захворювань.

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Пасифлора


Листок дуба Це незавершена стаття з ботаніки.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.