Маргарита I Данська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маргарита I
Margrete 1.
Маргарита I
королева Данії
Попередник: Олаф IV
Спадкоємець: Ерік Померанський
королева Норвегії
Попередник: Олаф IV
Спадкоємець: Ерік Померанський
королева Швеції
Попередник: Альбрехт Мекленбургський
Спадкоємець: Ерік Померанський
 
Народження: 1353
замок Вордінборг
Смерть: 28 жовтня 1412(1412-10-28)
фьорд Фленсбург
Династія: Естрідсени
Батько: Вальдемар IV
Мати: Хельвіга Шлезвігська
Чоловік: Ґокон VI
Діти: Олаф

Маргарита I (* 1353(1353) — 1412) — королева Норвегії з 1388 до 1412 року, Данії з 1377 до 1412 року, Швеції з 1389 до 1412 року. Походила з династії Естрідсенів.

Життєпис[ред.ред. код]

Королева Данії та Норвегії[ред.ред. код]

Народилася у замку Вордінборг у родині Вальдемара IV, короля Данії, та Хельвіг Шлезвізької. Стосовно молодих років Маргарет замало відомостей. Існує більше інформації про її державну діяльність.

У 1375 році після смерті батька Маргарет зуміла захистити своє право на трон Данії від зазіхань чоловіка її сестри Генріха Мекленбурзького. В цьому їй допоміг її чоловік — Ґокон Магнусон, король Норвегії. Після цього Маргарита домоглася від станів Данії обрання її сина — Олафа спадкоємцем данського трону.

Фактично керувала державою Маргарита, яка проявила себе як здатний політичний адміністратор, зумівши об'єднати навколо себе знать, церкву та міщан. Після смерті свого чоловіка у 1380 році Маргарита домоглася обрання королем Норвегії свого сина Олафа. Проте і в цій країни влада фактично належала Маргариті. Таким чином, під її орудою було вже два королівства — Данія й Норвегія. разом з тим вона набула права через свого сина на шведську корону.

Маргарита проводила внутрішню політику у Норвегії на кшталт тим діям, що вона запроваджувала у Данії. Завдяки цьому внутрішня ситуація у цій країні стабілізувалася. після багатьох років внутрішніх та зовнішніх збурень прийшов мир. Все це сприяло піднесенню авторитету королівської влади, зокрема й самої Маргарити.

Водночас вона спрямувала свої дії щодо здобуття спадку своєї матері — герцогства Шлезвіг. Маргариті вдалося політичними та військовими заходами здобути перемогу на графами Гольштейна, які також заявляли свої права на Шлезвіг.

Кальмарська унія[ред.ред. код]

У 1388 почалися збурення шведської аристократії проти їх короля Альбрехта. В березні того ж року у замку Далаборг відбулися збори шведської знаті, під час яких оголошено Маргариту правителькою Швеції. після цього Данія та Норвегія почали військові дії проти Альбрехта Мекленбурзького. 24 лютого 1389 року під Осле відбулася вирішальна битва між супротивниками. В підсумку перемогу здобула Маргарита Данська. Альбрехт потрапив у полон, з якого був звільнений у 1395 року. навзаємен Альбрехт зрікся шведської корони на користь Маргарити та пообіцяв сплатити викуп у розмірі 60000 марок протягом 3 років.

ще раніше Маргарита почала замислюватися щодо спадкоємця трону. Це було викликано смертю у 1387 році її сини Олафа. Свою увагу правителька звернула на родича з династії Грифінів — Богуслава Померанського. У 1389 році вона викликала його до Норвегії. тут на вимогу Маргарити I Богуслав змінив ім'я на Ерік. Після остаточного зречення Альбрехта Мекленбурзького Маргарита зробила Еріка Померанського королем Данії та Швеції у 1396 році.

Для зміцнення влади своєї родини у всіх трьох країнах, остаточно об'єднання Норвегії, Данії та Швеції у єдину країну Маргарита I організувала у Кальмарі 17 липня 1397 року коронацію Еріка трьома коронами одночасно. Попри це фактичним керівником усіх держав продовжувала залишатися Маргарита I.

У своїй політиці Маргарита керувалася метою остаточного знищення усіляких спроб Норвегії та Швеції здобути незалежність від Данії. За часи її панування авторитет значно виріс, водночас престиж та вага державних рад усіх трьох країн впав. Вони фактично нічого не вирішували. Маргарита I досить спокійно королювала, не зустрічала якогось спротиву з боку аристократії або інших станів Данії, Норвегії та Швеції. Це обумовлено також особистими якостями королеви, яка мала сильну волю щоб долати труднощі. Тому за час її правління не було відчутних збурень.

Вона у всіх країна провела закон про «редукцію» або «відновлення». Завдяки цьому до корони повернулося багато маєтків. Земельний фонд короля було значно розширено.

разом з тим Маргарита I продовжувала політику на зміцнення своїх позицій у Балтиці. У 1408 році вона викупила острів Готланд у Альбрехта Мекленбурзького. Водночас Маргарита налагоджувала стосунки з Англією, німецькими князівствами. У 1402–1406 роках встановлюється дружні стосунки з династіями Ланкастерами, які керували Англійським королівством, родиною Вітельсбахів, Гольштейном.

Померла Маргарита I на борту корабля, який прямував до Фленсбурга 28 жовтня 1412 року. Її поховано у м. Роскілле (тодішній столиці Данії).

Родина[ред.ред. код]

Чоловік — Ґокон VI, король Норвегії (1340–1380)

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Schnith, Karl Rudolf (1997). Frauen des Mittelalters in Lebensbildern. Styria. ISBN 3-222-12467-1.