Марина (ім'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ім’я Марина походить від латинського слова «маринус» (Marinus), що в перекладі означає «морський». Це ім’я є аналогом рідкісного давньоримського чоловічого імені Марин.

Історія походження імені Марина відноситься до культу римської богині Венери. Слово «марина» було одним з її епітетів (Venus Marina). Значення імені Марина повністю відповідає значенню імені Пелагея, що має грецьке походження та Деніза (deniz, турецьк. - море).

На Русь це ім’я прийшло після прийняття християнства (як і інші імена неслов’янського походження). У 988 році кожен кожен східний слов’янин отримував від священника хрестильне ім’я. Хрестильні імена відповідали іменам святих. До нас вони прийшли з Візантії через Болгарію, де християнство було прийнято ще раніше, у 865 році.

Святою покровительницею цього імені вважається великомучениця Марина. Незважаючи на те, що її батько був язичником, вона таємно охрестилася і відмовилася взяти шлюб з єпархом (правителем). За це від неї відрікся батько, а сама великомучениця була піддана тортурам і страчена.

Католицька церква шанує святу Марину як Маргариту Антіохійську.

Іменини[ред.ред. код]

  • Православні (по юліанському календарю):

28 лютого (13 березня — по новому стилю) — Марина Берійська (Македонська).

17 липня (30 липня — по новому стилю) — Марина Антіохійська.

Див. також[ред.ред. код]


icon Це незавершена стаття про імена та ономастику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.