Марин Дринов
| Марин Дринов | |
| Марин Стоянов Дринов | |
 |
|
| Народився | 20 жовтня 1838 Панагюріште, Османська імперія |
|---|---|
| Помер | 13 березня 1906 (67 років) Харків, Російська імперія |
| Національність | болгарин |
| Галузь наукових інтересів | історія, філологія |
| Заклад | Імператорський Харківський університет |
| Alma mater | Московський університет |
| Посада | 1-й міністр народної освіти та релігійних справ Болгарії (1878) Президент Болгарського літературного товариства |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор слов'янської філології |
Мари́н Стоя́нов Дри́нов (болг. Марин Стоянов Дринов, в Росії -Мари́н Степа́нович Дри́нов) (нар. 1 листопада 1838, Панагюріште — † 13 березня 1906, Харків) — болгарський історик і філолог, громадський діяч болгарського національного відродження, працював більшу частину життя в Російській імперії. Один із основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині Болгарська академія наук).
| « | Със своя чист ум ние лесно можем да ся дигнем и да тръгнем по пътя на истинната цивилизация | » |
Зміст |
Біографія [ред.]
Як і багато інших болгарських інтелігентів свого покоління, Дринов в молодості емігрував (1858) і здобув освіту в Росії. Навчався в Київській духовній семінарії, потім в Московському університеті, у 1865—1871 працював в Австрії та в Італії, розшукуючи там документи з болгарської історії, деякий час жив у Празі. У 1869 році став одним із засновників і першим головою Болгарського літературного товариства (Бреїла, Румунія).
Здобув ступінь магістра і став лектором славістики в Харківському університеті, з 1876 — професор.
Автор праць про болгарський народ, про історію болгарської церкви (виступав за незалежність її від Константинопольського патріархату), найдавнішої історії слов'ян, про слов'янсько-візантійські відносини.
Після звільнення Болгарії в 1878 році Дринов приїхав на батьківщину і став (у складі тимчасового російського управління країни) міністром народної освіти та релігійних справ. Був одним з батьків-засновників болгарської держави, співавтором Тирновської конституції. У відповідь на пропозицію австрійського уряду оголосити столицею Болгарії Велико-Тирново, наполіг, щоб нею стала Софія. Дринов запровадив 32-літерний цивільний алфавіт, який вживався у Болгарії до 1945 року (з літерами ять та юсами, а також з німими ь та ъ у кінці слів). Заснував у Софії Національну бібліотеку.
У 1881 році Дринов повернувся до Харкова і працював там до кінця життя. Член-кореспондент Петербурзької АН (1898), член багатьох зарубіжних наукових товариств. Помер після тривалої хвороби (туберкульозу).
Іменем Дринова названо академічне видавництво БАН, а також Центр болгаристики та балканських досліджень Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Праці [ред.]
- Дринов, М. Поглед върху произхождението на българския народ и началото на българската история. Пловдив-Русчук-Велес, 1869
- Дринов, М. Исторически преглед на Българската църква от самото ѝ начало и до днес. Виена, 1869
- Дринов, М. Заселение Балканского полуострова славянами. — Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1872, № 4, 1-175
- Дринов, М. Южные славяни и Византия в Х веке. — Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1875, № 3, III. Материалы славянские, 1-152
- Дринов, М. О некоторых трудах Димитрия Хоматиана, как историческом материале. I. — Византийский временник, Т. I (1894), 319—340
- Дринов, М. О некоторых трудах Димитрия Хоматиана, как историческом материале. II. — Византийский временник, Т. II (1895), 1-23
- Сборниче за юбилея на професора Марин С. Дринов 1869—1899. Нареди и издаде Българското книжовно дружество в София. С., 1900
- Дринов, М. Съчинения. Т. III. С., 1915
- Избрани съчинения. Т. I—II. Под ред. на Иван Дуйчев. София, 1971.
- Заселение Балканскаго полуострова славянами (1872)
- Новый церковно-славянский памятник с упоминанием о славянских первоучителях. — Журнал Министерства Народного Просвящения, Ч. 238. Санкт-Петербург, 1885
Про Дринова [ред.]
- Изследвания в чест на Марин Стоянов Дринов. София, 1960. (болг.)
- Кирило-Методиевска енциклопедия. Т. I. София, 1985, 614—616. (болг.)
- Gjuzelev, V. Marin Drinov (1838—1906) — Begründer der bulgarischen Slawistik und Mediävistik, Palaeobulgarica, XVII (1993), № 4, 107—126. (нім.)
Дивись також [ред.]
Посилання [ред.]
- Стаття про Дринова (болг.)
- Сборниче за юбилея на професора Марин С. Дринов 1869-1899. Нареди и издаде Българското книжовно дружество в София. С., 1900 (болг.)
- Манев, Т. Панагюрище, неговото заселвание, битие и възстание. Пловдив, 1906, с. 23 (болг.)
- Дигитален архив „Марин Дринов“ (болг.)
- Марин Дринов (болг.)
- Статия на Никола Филипов за Марин Дринов (болг.)
- Академично издателство „Проф. Марин Дринов“ (болг.)
- Марин С. Дринов (рос.)
- Дринов Марин Степанович (рос.)
