Марка НДР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марка Німецької Демократичної Республіки
Mark der Deutschen Demokratischen Republik
100-Mark-1971.jpg 1 Mark DDR Wertseite.JPG
Держава(и): НДР
Банкноти: 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 марок
Монети: 1, 5, 10, 20, 50 префінгів
Валютний курс
Інша інформація
Центральний банк: Державний банк НДР

Марка Німецької Демократичної Республіки (нім. Mark der Deutschen Demokratischen Republik, скор. Mark der DDR, DDR-Mark, також називалася Deutsche Mark) — грошова одиниця Німецької Демократичної Республіки. Була внутрішньої неконвертованою валютою. Ввіз і вивіз були заборонені і каралися штрафом. Після Другої світової війни переможена союзниками Німеччина була розділена на чотири зони окупації: американську, британську, французьку і радянську. У західних зонах 20 червня 1948 в односторонньому порядку була введена Німецька марка (ФРН) (нім. Deutsche Mark). У відповідь 24 червня 1948 в радянській зоні була заснована своя грошова одиниця. Німецька марка (нім. Deutsche Mark) радянської зони (пізніше НДР) в 1974 році була перейменована в марку НДР (нім. Mark der DDR) і проіснувала до 1990 року. Марка випускалася з 1948 року Німецьким емісійним банком і з 1968 року — Державним банком НДР. Грошова одиниця мала наступні офіційні назви: Німецька марка Німецького емісійного банку (Deutsche Mark, DM) — з 24 липня 1948 року по 31 липня 1964 Марка Німецького емісійного банку (Mark der Deutschen Notenbank, MDN) — з 1 серпня 1964 по 31 грудня 1967 Марка (Mark, M) Німецької Демократичної Республіки (Марка НДР) — з 1 січня 1968 року до 30 червня 1990 В 1 марці — 100 пфенігів (Pf).

Історія[ред.ред. код]

Введення[ред.ред. код]

20 червня 1948 у західних окупаційних зонах Німеччини взамін рейхсмарки була введена в обіг німецька марка (Банку німецьких земель, пізніше Бундесбанку). Знецінені рейхсмарки хлинули в радянську окупаційну зону Німеччини, де вони все ще були законним платіжним засобом. Це призвело до стрімкої інфляції: всі готівкові гроші, що знаходилися в обігу в Східній Німеччині, знецінилися практично за одну ніч. У якості екстреної відповідної заходи 23 червня 1948 був проведений обмін старих рейхсмарок на нові — ті ж самі рейхсмарки, але з гербовою наклейкою радянської влади. Обмінювалося максимум 70 старих рейхсмарок на людину за курсом 1:1, що перевищує суму за курсом 10:1 за умови, що їх власник міг довести законність їх походження. У ході грошової реформи, що почалася з 24 липня 1948 року народження, для обміну на марки Німецького емісійного банку приймалися тільки ці банкноти з гербовою наклейкою.

Грошові реформи[ред.ред. код]

Провівши конституційні реформи 1968 і 1974 років, керівництво НДР все більше віддалялося від початкової мети створення єдиної Німеччини і замінило слово «Німеччини» у багатьох назвах на «НДР». Так змінилася і назва грошової одиниці Німецька марка на Марка НДР, а Німецький емісійний банк став Державним банком НДР. У рамках грошової реформи в 1964 році Німецька марка була перейменована в Марку Німецького емісійного банку (нім. Mark der Deutschen Notenbank, MDN). 12 грудня 1967 послідувала наступна зміна назви. Тепер гроші називалися офіційно марками НДР (нім. Mark der DDR) або просто марками, а щоб відрізняти від Німецької марки ФРН часто іменувалися неофіційно «східними марками». Багато монети аж до 1980-х років носили напис Deutsche Mark. Вони були поступово замінені на зовні однакові монети з написом Mark. Золотий вміст марки було встановлено 29 жовтня 1953 в 0,399902 г чистого золота. Офіційний курс Держбанку СРСР марки до рубля з 1 січня 1961 становив 100 марок НДР = 40 руб. 50 коп. (1 руб. = 2,47 марки НДР). Неторгові розрахунки з соціалістичними країнами (наприклад, обмінні операції при поїздках громадян) здійснювалися із застосуванням знижки з офіційного курсу і вироблялися за співвідношенням 100 марок НДР = 31 руб. 25 коп. (1 руб. = 3,20 марки НДР). При цьому ввіз і вивіз готівки був заборонений, громадянам же країн-членів РЕВ дозволялося ввозити і вивозити валюту в межах 250 марок НДР. При поїздках в країни-члени РЕВ громадяни НДР на основі взаємності могли обмінювати національну валюту на валюту країни перебування в межах узгоджених сум (з більшістю країн у межах суми, еквівалентної 30 руб.).

Падіння стіни і валютний союз[ред.ред. код]

Після падіння Берлінської стіни в кінці 1989 року марки НДР обмінювалися на марки ФРН на чорному ринку за ринковим курсом. У той час, як офіційно курс становив 1:1, на якийсь час курс чорного ринку досяг рівня 10:1, але потім швидко стабілізувався в регіоні від 3:1 до 5:1. Після того, як було прийнято рішення про валютний союз між НДР з ФРН, офіційний курс обміну становив 3:1. За цим курсом у відділеннях Державного банку НДР дозволялося обмінювати гроші в обох напрямках без обмеження до 30 червня 1991 року. Протягом першого півріччя 1990 року на ринках НДР за таким курсом можна було купувати товари західного виробництва за марки НДР або ФРН. Офіційний обмінний курс марки НДР при введенні німецької марки ФРН становив 2:1. У відношенні фізичних осіб діяли спеціальні правила. Встановлювалася сума, яку можна було обміняти за пільговим курсом 1:1. Встановлювалося три вікові категорії населення, кожній з яких відповідала певна сума, яку можна було обміняти за пільговим курсом 1:1: 2000 марок для осіб до 14 років; 4000 марок — для осіб до шістдесяти років і 6000 марок — для осіб старше шістдесяти років. Економічний і валютний союз набув чинності 1 липня 1990 року. Переклад зарплат і тарифів на комунальні послуги на нову грошову одиницю проводився за курсом 1:1. Подорожчали товари, на які були скасовані дотації. З 1 липня 1990 єдиним офіційним платіжним засобом на території НДР стала німецька марка ФРН. Деякий час на території НДР продовжували ходіння монети гідністю менше однієї марки в зв'язку з тим, що Бундесбанк спочатку не зміг забезпечити необхідну кількість дрібних монет.

Знищення[ред.ред. код]

Було переплавлено близько 4500 тонн монет, але велика кількість монет збереглося в особистих колекціях. Всі банкноти, які перебували в обігу (близько 100 мільярдів марок або 620 мільйонів банкнот, складових в обсязі 4500 м ³), включаючи не випущені в обіг банкноти номіналом в 200 і 500 марок, у 1990–1991 рр.. перебували на зберіганні в двох 300-метрових штольнях недалеко від міста Хальберштадт. Штольні були запечатані двометровими бетонними пломбами і забезпечені важкими сталевими дверима. У вологому атмосфері шахти паперові гроші повинні були пройти через природне розкладання. У липні 2001 року стало відомо, що двом жителям міста (24 і 26 років) вдалося проникнути на склад і вкрасти велику кількість банкнот. Вони були засуджені до 4 місяців позбавлення волі. В даний час ці вкрадені банкноти по 200 і 500 марок зрідка з'являються в колах колекціонерів. Після крадіжки і у зв'язку з недостатньо швидким розкладанням банкнот було прийнято рішення їх спалити. У березні 2002 року гроші були витягнуті зі штольні, і в квітні того ж року в Шенінгене почалося їх знищення, протривало до 25 червня.