Марквард фон Зальцбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Макрвард фон Зальцбах
нім. Marquard von Salzbach
Помер 1410
Грюнвальд
Країна Insignia Germany Order Teutonic.svg
Війни/битви Битва на Ворсклі, Грюнвальдська битва

Ма́рквард фон За́льцбах (нім. Maquard von Salzbach) — рицар Тевтонського ордену, що брав активну участь у відносинах між Орденом та Великим князівством Литовським у 13891410 роках, брав участь у Ворсклинській та Грюнвальдській битвах

Перша згадка про Маркварда фон Зальцбаха датується 1384 роком, коли Вітовт, перебуваючи у стані війни з Ягайлом, несподівно порушив мир з Тевтонським орденом. Військо Вітовта захопило замок Новий Марієнбург, каштеляном якого був саме Марквард фон Зальцбах, який потрапив у полон[1].

Невдовзі Вітовт і Марквард стали друзями. Марквард навіть був радником Вітовта. У 1389 році, готуючись до нового протистояння з Ягайлом, Вітовт посилає в Орден посольство на чолі з Марквардом[2]. Після повернення в землі Ордену, Маркварт отримує посаду комтура замку Рагніт, а завдяки знанню литовської мови(вивченої в 1384-1389 рр.) він стає одним із головних експертів з литовських справ[3].

У 1392 році Вітовт порушив перемиря з Орденом(Вітовт на той час помиривсяз Ягайло).Розпочалася нова війна Литви з Орденом, що завершилася в 1398 році укладенням Салінського договору. Маркварт також брав активну участь у самій війні і перегворах щодо укладення зазначеного договору[4].

У 1399 році Марквард фон Зальцбах бере участь у Битві на Ворсклі разом з загоном тевтонців [5]. За різними даними у битві брало участь 100, 400 чи 1600 воїнів, приведених Марквардом фон Зальцбахом. Найбільша цифра оцінює кількість тевтонців у 1600 вершників[6], з яким вціліли лише 3 рицарів і незначна кількість простих воїнів[7].

В 1401 році Вітовт інспірував повстання жемайтів. Марквард звинуватив литовського князя у зраді і зірвав переговори з приводу чергового миру. Новий мир між ВКЛ та Орденомбуло укладено тільки в 1404 році. Після укладення миру Марквард фон Зальцбах образив матір Вітовта Біруту в тому, що вона була не достатньо цнотливою[8]. Після цієї образи Марквард став одним із головних ворогів Вітовта. У 1410 році під Грюнвальдом Вітовт і Марквард зустрілися знову. Марквард брав участь у битві як комтур Бранденбурга[9]. Польський хроніст Ян Длугош у своїй роботі «Banderia Prutenorum» («Прусські знамена») зазначив, що саме його батько взяв у полон Маркварта фон Зальцбах а[10]. Длгугош зазначає, що Вітовт, розгнівний зухвалою поведінкою полоненого Маркварда, наказав його стратити.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Urban W. Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality |издательство=Lithuanian Research and Studie. - Chicago, 2003. -с.16
  2. Urban W.Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality. - Chicago, 2003. - С.19
  3. Urban W.Samogitian Crusade. - Chicago, 2006. - с.175}
  4. Urban W.Samogitian Crusade. - Chicago, 2006. - С. 209-214
  5. Urban W.Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality. - Chicagо, 2003. - С.44.
  6. Ivinskis Z.Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. - Rome,1978. - С.316
  7. Там само. - С.318
  8. Urban W.Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality. - Chicago, 2003. - С.101}
  9. Turnbull S. Tannenberg 1410: Disaster for the Teutonic Knights. - London, 2003. - С.52
  10. Ekdahl S.Jono Dlugošo "Prūsų vėliavos" - Žalgirio mūšio šaltinis. - Vilnius, 1992. - С.58-59.

Література[ред.ред. код]

  • Ekdahl, Sven (1992) [1976]. Jono Dlugošo „Prūsų vėliavos“ - Žalgirio mūšio šaltinis. Vilnius: Mintis. ISBN 5-89942-624-1. (Lithuanian)
  • Ivinskis, Zenonas (1978). Lietuvos istorija iki Vytauto Didžiojo mirties. Rome: Lietuvių katalikų mokslo akademija. LCC 79346776. (Lithuanian)
  • Turnbull, Stephen (2003). Tannenberg 1410: Disaster for the Teutonic Knights. Campaign Series. 122. London: Osprey. ISBN 9781841765617.
  • Urban, William (2003). Tannenberg and After: Lithuania, Poland and the Teutonic Order in Search of Immortality (Revised ed.). Chicago: Lithuanian Research and Studies Center. ISBN 0-929700-25-2.
  • Urban, William (2006). Samogitian Crusade. Chicago: Lithuanian Research and Studies Center. ISBN 0-929700-56-2.