Марко Поло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марко Поло
Marco Polo
Marco Polo portrait.jpg
Марко Поло. Малюнок 16 ст. з Gallery of Monsignor Badia in Rome
Народився 15 вересня 1254(1254-09-15)
Венеція, Венеціанська республіка
Помер 9 січня 1324(1324-01-09) (69 років)
Венеція, Венеціанська республіка
Громадянство Венеціанська республіка
Національність італієць
Проживання Венеція, Янчжоу, Ґенуя
Відомий «Книги чудес світу» (автор)
Діяльність купець, мандрівник
Родичі батько:Niccolò Polo
Дружина Donata Badoer
Діти Fantina, Bellela, and Moretta

Ма́рко По́ло (Marco Polo) (1254— 9 січня 1324[1]) — венеційський купець і мандрівник,[2][3] автор книги" чудеса світу», в яких описані його спостереження під час подорожей Азією. Незважаючи на сумніви в достовірності фактів, викладених у цій книзі, висловлювані з моменту її появи до нинішнього часу, вона є цінним джерелом з географії, етнографії, історії Ірану, Китаю, Монголії, Індії, Індонезії та інших країн у середні віки. Ця книга мала значний вплив на мореплавців, картографів, письменників XIV - XVI століть. Зокрема, вона була на кораблі Христофора Колумба під час його пошуку маршруту в Індію.[4]

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Біографічні дані про Марка Поло спираються на мізерні відомості з «Книг чудес світу». Детальна біографія Марка була написана в XVI столітті гуманістом Джованні Баптистом Рамузіо (1485–1557). Тоді ж були створені його живописні портрети. Місце поховання Марка Поло не збереглося.

Точний час і місце народження Марка Поло невідомі. З можливих місць народження Марка Поло, як доводять історики, і що загальновизнано, це Венеція у 1254 році.[5] Деякі біографи припускають, що Поло народився в місті Корчула (хорв. Korčula, італ. CurzolaКурцола), на острові Корчула в сьогоднішній Хорватії. Проте, згадана дата народження суперечить інформації з книги.[6][7][8] Його батько Нікколо був купцем, торгував з Близьким Сходом, багатою і авторитетною людиною.[9][10]

У 1271 році Марко Поло (в сімнадцять років) разом з своїм названим батьком Ніколою і дядьком Маффео Поло відправився у подорож до Азії. Точний їхній маршрут історики відновлюють гіпотетично, зводячи його до Поволжя, Середньої Азії, Монголії, Китаю, Індії і Аравії. Є різні версії такої реконструкції. У самій книзі подорожей, крім цього, прямим текстом вказуються Ява, Суматра, Мадагаскар і Ефіопія (Середня Індія), а також згадуються Японія, Центральна Америка, Бразилія і Центральна Африка. Ніби доїхав суходолом до Китаю протягом 12711275 років, служив в імператора Хубілай-хана, після чого повернувся (12921295) до Європи у Венецію в 1295 році морем з багатьма багатствами і скарбами. Він подолав майже 15 тисяч миль (24 140 км).[10]

Мандри Марка Поло

Декілька років по тому потрапив у полон під час війни Венеції з Ґенуєю[11] і, поки перебував у в'язниці (12961298), надиктував звіт про свої подорожі. Книга Марка Поло повідомляє про нього в третій особі і спочатку написана французькою, як це випливає з численних вказівок усередині неї самої (у сучасному варіанті). Тому історики припускають, що Марко Поло надиктував її якомусь французові, Рустічано з Пізи, не будучи в змозі написати книгу самостійно через хворобу пальця руки. За деякими даними, текст диктувався на венетському діалекті, за іншими — він був записаний старофранцузькою мовою з вставками італійською [12]. У зв'язку з тим, що оригінальний манускрипт не зберігся, встановити істину неможливо.

Назви місцевостей, що вказуються у книзі подорожей Марка Поло, більшою мірою не збігаються з тими назвами, які вгадують історики. Інтерес до Марка Поло і його книги виявився тільки після «Великих Географічних Відкриттів» на початку XVI століття. У зв'язку з цим вважають, що раніше цього часу його відомості сприймалися як недостовірні і були нецікаві читачам.

Про сім'ю Марка Поло відомо мало що — він був одружений[13] і у нього було три доньки — Фантіна, Белела і Морета[14], а також декілька найближчих родичів. У сім'ї Поло не все було гладко, іноді доходило і до судових розглядів.

Церква San Lorenzo di Venezia замку Венеції, де ймовірно був похований Марко Поло. Фото церкви після відбудови
Карта Фра Мауро
Рукописні нотатки Христофора Колумба на латиномовному виданні книги Марка Поло

У 1324 році, будучи вже хворою людиною, Поло написав свій заповіт, в якому згадана золота пайцза (вірча бірка), отримана від татарського хана (він отримав її від дядька Маффео, який, у свою чергу, заповідав її Марку в 1310 році). Марко Поло помер, імовірно, 1324 року у Венеції, будучи найбагатшим з місцевих купців, за що його прозвали «мільйонером» (Masser Millioni), і був похований в церкві Сан-Лоренцо (San Lorenzo di Venezia). У 1596 році його будинок, де, за переказами, зберігалися речі, привезені ним з китайського походу, згорів. Церква, в якій він був похований, у XIX столітті була знесена.

Видання книги Марка Поло[ред.ред. код]

Книга Марка Поло до 1865 року витримала 57 видань на 9 мовах Європи. Істотно доповнена в 1824 році за рукописними текстами невизначеного часу, яких на той час було 85 штук.

  • «Marcho Polos Reysebuch», - Нюрнберг, 1477, 120 стор. німецькою мовою, обсяг 21280 знаків, містить близько 5% сучасного тексту
  • Аугсбург, 1481, перевидання нюрнберзької книги
  • перше латинське видання, опубліковано чи то в Римі, чи то у Венеції, нібито в 1484 або в 1490 році (видно, віддруковано в забороненій друкарні в пізніший час)
  • перше італійське видання, Венеція, 1496
  • перше португальське видання, Лісабон, 1502
  • перше іспанське видання, 1520
  • перше достовірне латинське видання, 1532
  • третє німецьке видання, 1534
  • перше французьке видання, переклад з латинського, 1556
  • італійське видання в тритомній збірці Дж.–Б. Рамузіо «Плавання і подорожі», Венеція, 1559 (або 1553)
  • перше російське видання, переклад з німецького видання 1855 року, 1863
  • перше китайське видання, 1931

Послідовники Марка Поло[ред.ред. код]

Роботи Марка Поло були джерелом натхнення для багатьох наступних мандрівників і географів. В кінці XIV століття єврейські картографи з Майорки з його книги черпали знання про далекі землі для опрацювання морських карт. Результати Марка Поло також підтвердив Фра Мауро в його найвідомішій карті світу п'ятнадцятого століття у 1459 році.

На честь Марка Поло названо кратер на Місяці розміром 28×21 км. (15,4°N 2,0°W), астероїд головного поясу 29457 Маркополо і венеціанський аеропорт.

Повідомляють, що в севільському музеї Христофора Колумба виставлена книга Марка Поло з власноручними позначками великого мореплавця.

Фільми про Марка Поло:

  • «Пригоди Марка Поло» (The Adventures of Marco Polo), США, 1937, режисери: Арчі Майо, Джон Кромуелл, Джон Форд.
  • Телевізійний міні-серіал Марко Поло 1982 року режисера Джуліано Монтальдо, який зображує подорожі мандрівника отримав дві премії Еммі і був номінований ще до шести.[15]
  • «Марко Поло: Пропала глава» (Marco Polo: The Missing Chapter), Ізраїль-Італія-Іспанія, 1996, режисер: Рафі Букай (Rafi Bukai).
  • «Марко Поло: Великі мандрівки» (Marco Polo: The Incredible Adventures of Marco Polo), Канада-Великобританія-Україна, 1997, режисер: Джордж Ершбеймер (George Erschbamer).
  • «Марко Поло. Великі мандри» (Incredible Adventures of Marco Polo), Італія-США, 1998, режисер: Джуліано Монтальдо (Giuliano Montaldo).
  • «Марко Поло» (Marco Polo), США, 2007, режисер: Кевін Коннор.

Сучасні сумніви у достовірності[ред.ред. код]

У 1966 році німецький монголознавець Герберт Франке з Мюнхена опублікував в одному з наукових журналів Гонконгу статтю. На думку Франке, Поло запозичив глави, присвячені Китаю, з нині загубленої арабської енциклопедії і, швидше за все, до Далекого Сходу зовсім не доїхав.

У 1995 році вийшла в світ книга британської дослідниці, директора Китайського відділення Британської національної бібліотеки, Френсіс Вуд "Чи їздив чи Марко Поло до Китаю?". Вона стверджувала, що Поло, ймовірно, ніколи не бував східніше Чорного моря. Як міг такий уважний до деталей мандрівник не помітити найяскравіших звичаїв Піднебесної — дерев'яних паличок для їжі, любові до чаювання, сповивання ніг дівчаткам, а також Китайську стіну? На її думку, "Книга про різноманітність світу" — це не твір однієї людини, а база даних середньовічної Європи про Далекий Схід.

До схожих висновків дійшла група італійських археологів у Японії у 2011.[16][17] Професор Даніеле Петрелла вказує, що Марко Поло вкрай неточно описує події, свідком і учасником яких він нібито був. У своїй книзі Марко Поло згадував смолу, якою монголи конопатили кораблі, і запевняв, що вони називали її "chunam". Проте вчені з'ясували, що ані в китайській, ані в монгольській мовах такого слова немає, зате є в перській. Воно якраз і означає "смола". "Дуже дивно, що Поло часто використовував перські назви для китайських і японських топонімів", — вважає Даніеле Петрелла.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Bergreen 2007, pp. 339–342
  2. William Tait, Christian Isobel Johnstone (1843). Tait's Edinburgh magazine, Volume 10. Edinburgh. 
  3. Hinds, Kathryn (2002). Venice and Its Merchant Empire. New York. 
  4. Landström 1967, p. 27
  5. Bergreen 2007, p. 25
  6. (в розділі Х) повідомляється, як в 1269 році купець Нікола Поло, повернувшись після 19–літньої відсутності (розділ II) до Венеції, застав удома осиротілого 12–ти літнього сина Марка. Таким чином, за повідомленням єдиного джерела відомостей про героя, Марко мав народитися в 1257 році, а Нікола Поло не був його батьком
  7. Burgan 2002, p. 7
  8. Brook 2010, p. 24
  9. Britannica 2002, p. 571
  10. а б Parker 2004, pp. 648–649
  11. Nicol 1992, p. 219
  12. Critchley, J. Marco Polo’s book, Variorum, 1993, ISBN 0-86078-361-8
  13. Bergreen 2007, p. 532
  14. Power 2007, p. 87
  15. Academy of Television Arts & Sciences, http://www.emmys.org/awards/awardsearch.php, процитовано 27-03-2012  (Пошук "Marco Polo", рік 1982)
  16. Marco Polo 'never went to China and picked up tales of the Orient from other travellers'
  17. Марко Поло не плавал на Дальний Восток - в его путевых заметках слишком много ошибок, выяснили ученые

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Помилка цитування: Для наявного тега <ref> не знайдено відповідного тега <references/>