Марко Сімончеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марко Сімончеллі
Марко Сімончеллі, Валенсія, 2009

Марко Сімончеллі, Валенсія, 2009
Загальна інформація
Повне ім'я італ. Marco Simoncelli
Прізвиська СуперСік (англ. SuperSic)[1]
Національність Італія італієць
Дата народження 20 січня 1987(1987-01-20)
Місце народження Італія Каттоліка, Емілія-Романья, Італія
Дата смерті 23 жовтня 2011(2011-10-23) (24 роки)
Місце смерті Малайзія Сепанг, Селангор, Малайзія
Зріст 183 см
Вага 76 кг
Веб-сторінка marcosimoncelli.it
Спорт
Вид спорту мотоспорт
Дисципліна MotoGP: 125сс, 250сс, MotoGP
Статус професіонала 2002
Завершення виступів 2011
Марко Сімончеллі на Вікісховищі

Марко Сімончеллі (італ. Marco Simoncelli; 20 січня 1987, Каттоліка, Емілія-Романья, Італія —23 жовтня 2011, Сепанг, Селангор, Малайзія) — італійський мотогонщик, учасник чемпіонату світу з шосейно-кільцевих мотогонок MotoGP. Чемпіон світу у класі 250cc (2008). Трагічно загинув під час Гран-Прі Малайзії 23 жовтня 2011 року. Виступав під номером 58.

Спортивна кар'єра[ред.ред. код]

Перші роки[ред.ред. код]

Марко почав займатися мотоспортом ще в ранньому дитинстві, а у віці 9-ти років Сімончеллі провів перші старти в національному чемпіонаті в класі Minimoto. У 1996-2000 роках він на постійній основі бере участь у змаганнях цієї категорії і, поступово набравшись досвіду, двічі виграє рідну першість, а в 2000-му році додає до титулу в національному чемпіонаті звання віце-чемпіона Європи.

Ще в початковій школі у Марко було ясне розуміння головної мети життя: «одного разу я буду чемпіоном світу» — така фраза все частіше з'являлася в його щоденнику.[2]

Наступним кроком в кар'єрі юного мотогонщика стає перехід в клас 125сс. І тут Сімончеллі досить швидко звикає до техніки і знаходить необхідну стабільність: у 2001 році (у рік дебюту) виграє національну першість, через рік — чемпіонат Європи.

Виступи у MotoGP[ред.ред. код]

Клас 125cc[ред.ред. код]

У серпні 2002 року дебютує у серії Гран-Прі в класі 125cc з командою «Matteoni Racing», замінивши чеського гонщика Ярослава Гулеша, який перейшов до класу 250cc.[3] Сімончеллі, виступаючи на мотоциклі Aprilia з номером 37, фінішує на 27-у місці у своїй першій гонці на Гран-Прі Брно.

На звикання до світової першості йде півтора сезони і в сезоні-2004 Сімончеллі вже на рівних бореться з лідерами класу, однак надто численні сходи (шість за 15 стартів) не дають можливості зайняти в чемпіонаті місце, вище 11-го. У цьому році на Гран-Прі Іспанії у Хересі Марко виграє свій перший поул у класі і здобуває дебютну перемогу на етапі чемпіонату світу.

У 2005 році італієць стає більш стабільним: відразу 6 подіумів і лише один схід. Набраних по ходу сезону очок вистачає на п'яте місце в загальному заліку. Успіхи Марко високо оцінюються керівництвом наступного за старшинством класу чемпіонату світу і в сезоні 2006 він стає єдиним пілотом першої вісімки особистого заліку класу 125сс, якому пропонують контракт в класі 250сс.

Клас 250cc[ред.ред. код]

Звикання до нової техніки відбувається практично миттєво. Вже по ходу дебютного сезону він 12 разів в 16 гонках фінішує в очковій зоні і займає дуже високе для новачка 10-е місце в загальному заліку. На наступний якісний стрибок результатів італійцеві потрібно ще сезон: в 2008-му році він якісно покращує результати і, здобувши п'ять перемог, завойовує свій перший титул чемпіона світу.

Сезон 2009 виявляється проміжним в кар'єрі Сімончеллі. Італієць, як і раніше, вельми швидкий і стабільний у гонках класу 250сс, але спортивні результати вже мають другорядне значення: менеджмент гонщика веде активні переговори з власниками команд більш престижних серій. Але навіть при цьому, якби Марко провів всі гонки і уник сходів, він міг стати дворазовим чемпіоном світу. Однак цього не сталося і новим чемпіоном класу став японець Хіросі Аояма. Італієць же паралельно з основною першістю, взяв участь у Чемпіонаті світу з Супербайку на домашньому етапі в Імолі. Дебют вийшов вельми успішним - у другій гонці Марко зміг фінішувати на подіумі.

Клас MotoGP[ред.ред. код]

У 2010-му році італієць нарешті переходить в «королівський» клас мотоциклетного чемпіонату світу — MotoGP, підписавши контракт з напівзаводською командою концерну Honda: Gresini Racing. Знову звикання до нової техніки відбувається майже миттєво. Низка стабільних фінішів в очках дозволяє Марко за підсумками сезону випередити відразу на 22 очки свого досвідченішого партнера по команді Марко Меландрі. Сімончеллі завершує рік на восьмій сходинці загального заліку.

У сезоні 2011 року з одного боку відбувається зростання результатів (виграв два поула, завоював перші подіуми), а з іншого боку падає стабільність - через надмірно агресивне пілотування Сімончеллі часто завершує гонки достроково, потрапляючи в різноманітні аварії. Напередодні Гран-Прі Малайзії Марко, тим не менш, йде на шостому місці в загальному заліку, випереджаючи, наприклад, пілотів заводської Ducati Corse Россі і Хейдена.

Смерть[ред.ред. код]

Фатальною для італійця стає гонка передостаннього етапу чемпіонату світу, що пройшла 23 жовтня 2011 на трасі Сепанг в малайзійському штаті Селангор.

На другому колі гонки, в боротьбі за позицію з Альваро Баутістою, Сімончеллі втратив контроль над мотоциклом при виході з повороту 11 і впав прямо на траєкторію - під колеса їхавшого недалеко позаду Россі, Едвардса і ще кількох пілотів. Італієць і американець виявилися найбільш невдалими в цьому епізоді і, не встигнувши щось зробити, врізалися в Марко.[4]

Судді зупинили гонку червоними прапорами і відправили італійця в найближчу клініку, паралельно проводячи термінові реанімаційні процедури. У 16:56 місцевого часу, зневірившись запустити серце Марко, медики оголосили смерть Сімончеллі.

У більш пізніх коментарях від офіційних осіб причинами смерті названі травми, отримані гонщиком при зіткненні з мотоциклами суперників: в аварії були серйозно пошкоджені голова, шия і грудна клітка Марко; також після контакту з мотоциклом Валентіно Россі був розколотий шолом Марко.

Через декілька днів після всіх цих трагічних подій тіло Сімончеллі, у супроводі його батька Паоло, нареченої Кейт Фретті і одного з найближчих друзів Валентіно Россі було доставлено в Італію. Трохи пізніше, за згодою родини і сприяння НОК країни в Коріано було влаштовано публічне прощання з Марко.

27 жовтня Сімончеллі був похований на місцевому церковному цвинтарі. На похороні були присутні 20 000 чоловік. Пряму трансляцію зі скорботних заходів вело національне телебачення країни.

Вшанування[ред.ред. код]

В пам'ять про Сімончеллі, організатори MotoGP назвали на честь Марко приз кращому новачкові сезону в «королівському» класі, а власники автодрому Мізано аналогічно перейменували свою трасу.[5]

У сезоні 2013 року на Гран-Прі Сан Марино Валентіно Россі виступав в шоломі з спеціальним розфарбуванням, присвяченим Марко: зверху нанесено зображення міцного рукостискання двох роботизованих рук, що символізують стійкість духу на тлі чотирьох земних стихій зі словами "Wish you were here".[6] Після проведення етапу відбулося офіційне відкриття пам'ятника, присвяченого Сімончеллі. Монумент був встановлений у Коріано — рідному місті СеперСіка. Пам'ятник нагадує вихлоп мотоцикла і названий «Ogni domenica». Щонеділі на заході сонця він протягом 58 секунд буде вивергати 3-метрове пам'ятне полум'я. Така кількість секунд є даниною гоночному номером покійного гонщика, а вогонь символізує пристрасть Марко до мотоциклів і мотогонок. Пам'ятник є ініціативою Ліно Дайнезе (засновник відомого виробника екіпіровки), який отримав схвалення батьків Сімончеллі: Паоло і Россели.[7]

Також у тому сезоні, під час Гран-Прі Малайзії (на якому загинув Марко), на автомотордромі Брно у Чехії вшанувати пам'ять Сімончеллі зібралося 2988 мотоциклістів. Колона проїхала два кола (що символізувало два роки з моменту загибелі СуперСіка), мотоциклісти майже замкнули коло.[8]

Перед початком сезону 2014 було оголошено, що Марко Сімончеллі буде включений до Залу Слави як легенда MotoGP. Він стане 21-им таким гонщиком. Це відбудеться напередоні Гран-Прі Італії.[9]

Статистика виступів у MotoGP[ред.ред. код]

У розрізі сезонів[ред.ред. код]

Сезон Клас Команда Мотоцикл Гонки Перемоги Подіуми Поули Шв.кола Очки Місце
2002 125cc Matteoni Racing Team Aprilia RS 125 6 0 0 0 0 3 33
2003 125cc Matteoni Racing Team Aprilia RS 125 15 0 0 0 0 31 21
2004 125cc Rauch Bravo Aprilia RS 125 13 1 1 2 0 79 11
2005 125cc Nocable.it Race Aprilia RS 125 16 1 6 1 1 177 5
2006 250cc Metis Gilera Gilera RSA 250 16 0 0 0 0 92 10
2007 250cc Metis Gilera Gilera RSA 250 17 0 0 0 0 97 10
2008 250cc Metis Gilera Gilera RSA 250 16 6 12 7 4 281 1
2009 250cc Metis Gilera Gilera RSA 250 15 6 10 3 4 231 3
2010 MotoGP San Carlo Honda Gresini Honda RC212V 18 0 0 0 0 125 8
2011 MotoGP San Carlo Honda Gresini Honda RC212V 16 0 2 2 0 139 6
Всього 148 14 31 15 9 1255

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Tragedia Simoncelli incidente choc in Malesia» (італ.). repubblica.it. Процитовано 20.02.2013. 
  2. Ким (25.07.2012). «Aprilia пожертвовали гоночный мотоцикл Gilera RSA250 #58 в Фонд Симончелли». bikepost.ru (рос.). Процитовано 27.12.2013. 
  3. «GAULOISES GP CESKE REPUBLIKY» (англ.). motogp.com. Процитовано 20.02.2013. 
  4. «MotoGP: Жуткая авария остановила Гран-При Малайзии» (рос.). motogonki.ru. Процитовано 20.02.2013. 
  5. «Колонка редактора: Год без Марко...» (рос.). f-1.ru. Процитовано 20.02.2013. 
  6. «MotoGP: Росси - "Как я хочу, чтобы ты был здесь, Sic..."» (рос.). MOTOGONKI.RU. 14.09.2013. Процитовано 17.09.2013. 
  7. Ким (16.09.2013). «Мемориал Марко Симончелли в Кориано» (рос.). bikepost.ru. Процитовано 17.09.2013. 
  8. Ким (14.10.2013). «В память погибшим: 2988 мотоциклистов почтили память Марко Симончелли в Брно» (рос.). bikepost.ru. Процитовано 14.10.2013. 
  9. «Simoncelli to become MotoGP™ Legend». motogp.com (англ.). Dorna Sports. 03.02.2014. Процитовано 03.02.2014. 

Джерела[ред.ред. код]

Попередник:
Іспанія Хорхе Лоренсо
Чемпіон світу у класі 250cc
2008
Наступник:
Японія Хіросі Аояма