Маркус Еміль Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маркус Еміль Йосипович
Народження 27 вересня (10 жовтня) 1910
Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 3 листопада 1985(1985-11-03) (75 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Берковецьке кладовище
Країна  СРСР
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Звання  Підполковник
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв УРСР

Еміль (Самуїл) Йосипович Ма́ркус (нар. 10 жовтня 1910, Ромни — пом. 3 листопада 1985, Київ) — радянський військовий диригент, підполковник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 27 вересня [10 жовтня] 1910(19101010) року у місті Ромнах (тепер Сумська область, Україна). З 1920 року служив в Червоній армії музикантом. 1937 року закінчив Київську консерваторію по класу віолончелі та диригування.

З 1938 року очолював оркестр Київського танко-технічного училища. В 1941 році, коли училище евакуювалося на Урал в місто Кунгур, створив при навчальному підрозділі великий за штатом музичний колектив (понад 100 осіб). У 1945 році, разом з диригентом Дем'яном Лукичем Літновським створив в Києві зразковий оркестр штабу Червонопрапорного Київського військового округу, де протягом 19451953 та 19631969 років працював начальником-диригентом, а у 19691975 роках — начальником військово-оркестрової служби, художнім керівником. В період з 1953 по 1963 рік працював у Києві керівником оркестрів військових училищ і гарнізонів.

Могила Еміля Маркуса

Помер у Києві 3 листопада 1985 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 93).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]