Маркізькі острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мапа Маркізьких островів
Прапор Маркізьких островів

Маркізькі острови́ (фр. Îles Marquises) — архіпелаг площею 1274 км² у Французькій Полінезії. Всі острови, крім Моту-Оне є вулканічними. Найвища точка — гора Теметіу висотою 1190 метрів над рівнем моря на острові Хіва-Оа.

Адміністративно острови є окремою одиницею на північному сході Французької Полінезії. Населення островів становить 8,7 тис. людей (2002). Адміністративний центр — Таіохае на острові Нуку-Хіва. Із всіх островів тільки шість заселені. Легенди говорять, що на островах в XVI столітті жило близько 100 тис. жителів.

Острови були відкриті 21 липня 1595 року іспанськими мореплавцями Альваро де Менданья де Нейра та Педро Фернандесом де Кіросом. Першим із відкритих островів був найпівденніший острів архіелагу Фату-Хіва. Пізніше де Нейра відкрив ще декілька островів, які назвав на честь віце-короля Перу маркіза Мендоси.

Клімат на островах екваторіальний, самі ж острови покриті дощовим екваторіальним лісом. Кількість опадів різко відрізняється в залежності від розташування схилу: від 1000 мм в рік на підвітряних схилах і до 2500 мм на навітряних.

Географічно острови діляться на Північну і Південну групи. По три острови в кожній групі населені.

Сьогодні на островах добре розвинутий туризм. Особливою популярністю користуються круїзи із Папеете до Маркізьких островів і назад.