Монферратське маркграфство
| |||||||||||||||||||||||||||||
Маркграфство Монферратське (італ. Marchesato del Monferrato) — маркграфство в Італії, нині частина провінції П’ємонт, було розташовано між Морськими Альпами і річкою По; займало площу близько 2750 км². Первинно – графство під васалітетом італійського короля Беренгара II, 967 року було передано під управління німецького імператора Оттона, який надав йому статус маркграфства (маркізату). Столиця — місто Казале-Монферрато.
Історія[ред. | ред. код]
До кінця XI століття маркграфи (маркізи) Монферратські були єдиним реліктом чистого феодалізму у Північній Італії. Вони як були, так і лишались повновладними хазяями своїх земель, і прямими васалами німецьких імператорів та їм не довелось ділити цю владу ані з незалежними єпископами, ані з муніципалітетами міст-республік, ані зі ставлениками римських пап[1]. Маркграфи Монферратські у боротьбі верхньоіталійських міст стояли здебільшого на боці Гогенштауфенів.
У хрестових походах відзначались деякі з представників Монферратського дому: Конрад Монферратський був 1192 року вбитий асасинами, а Боніфацій Монферратський був одним з очільників Четвертого хрестового походу. Завдяки обережній політиці під час гвельфо-гібеллінських сутичок й багатим шлюбам Гульєльмо, «великий маркграф», значно збільшив силу маркграфства. Його онук (від його дочки Іоланти та візантійського імператора Андроніка II) Теодор Палеолог успадкував Монферрат у XIV столітті.
За сина останнього, Джованні († 1372), Монферрат досягнув піку розквіту самостійного існування; пізніше, під натиском Міланського та Савойського герцогств, він був змушений прийняти ленну залежність від Савойського дому.
1536 року, коли згас рід Палеологів, маркграфство перейшло до Федеріко II Гонзага, герцога Мантуанського.
Монферратське герцогство[ред. | ред. код]
З 1574 року Монферратське маркграфство стало герцогством. У 1627 році, після того як згасла старша гілка роду Гонзага, спалахнула перша Війна за мантуанську спадщину. За підсумками війни більша частина Монферрату лишилась за Карлом I Гонзага-Неверрським та його спадкоємцями, а менша перейшла до Савойського дому.
1703 року Гонзага були вигнані імператором Леопольдом I, а герцогством Монферратським заволоділи савойці. Утрехтський мир залишив весь Монферрат за Савойським домом.
Список правителів Монферрату[ред. | ред. код]
Дім Алерамичі, маркграфи Монферрат, помилково виводили своє походження від Хлодвіга. Династія монферратських правителів прославилась у хрестових походах й побувала на троні Єрусалиму.
Алерамичі[ред. | ред. код]
- Гульєльмо I, сеньйор Монферрат (бл.900 — 954)
- Алерамо (Адальрам), син, сеньйор Монферрат (бл.954 — 967), маркграф Монферрат (967 — 969)
- Гульєльмо II, син (960 — 961), співправитель
- Оттоне (Оддон) I, брат (969 — 91)
- Гульєльмо III, син (991—1042)
- Энріко, син (1042 — 1044)
- Оттоне II, брат (1044 — 84)
- Гульєльмо IV, син (1084—1111)
- Раньєрі (Реньє), син (1111 — 37)
- Гульєльмо III Старий, син (1137 — 91)
- Конрад, син (1191 — 92), король Єрусалиму (1192), князь Тироський (1187 — 1192)
- Боніфацій I, брат (1192—1207), король Фессалоніки (1204 — 07), Гульєльмо Довгий Меч, брат, граф Яффи й Аскалону (1176 — 77), Деметріо, син Боніфація I, король Фессалоніки (1207 — 1224)*
- Гульєльмо VI, син Боніфація I (1207 — 25)
- Боніфацій II Великий, син (1225 — 55)
- Гульєльмо VII Великий, син (1255 — 90), зрікся 1290
- Джованні I Справедливий, син (1290 — 1305)
- Віоланта (Ірина) Монферратська, сестра (1305 — 1306), була у шлюбі з Андроніком II Палеологом, імператором Візантії
Палеологи[ред. | ред. код]
- Теодоро (Феодор) I (1305 — 1338), син Віоланти Монферрат й Андроніка II Палеолога
- Джованні (Іоанн) II, син (1338 — 1372), сеньйор Асті (1339 — 40, 1356 — 60, 1361 — 72), імперський вікарій в Італії
- Оттоне III Секондато, син (1372 — 1378)
- Джованні III, брат (1378 — 1381)
- Теодоро II, брат (1381 — 1418), правитель Генуї та сеньйор Савонський (1409 — 13), імперський вікарій в Італії
- Джан Джакомо (Джованні Якопо), син (1418 — 1445)
- Джованні IV, син (1445 — 1464)
- Гульєльмо VIII, брат (1464 — 1483)
- Боніфацій III, брат (1483 — 1493), зрікся 1493
- Гульєльмо IX Джованні, син (1493 — 1518)
- Боніфацій IV, син (1518 — 30)
- Марія I, сестра (1530 — 1531)
- Джан Джорджо (Джованні Джорджо/Георгій), син Боніфація III (1530 — 53), абат в Лючедіо (1507 — 18), єпископ Казальський (1517 — 18), склав духовний сан 1533
- Маргарита Монферратська, сестра Марії I й Боніфація IV, (1531 — 1566), чоловік Федеріко II Гонзага, герцог Мантуї.
1533—1536 імперська окупація.
1536—1713 відійшло до Мантуї (з 1575 герцогство Монферрато).
1713 до Савойї.
Гонзага[ред. | ред. код]
- Федеріко I Монферратський (Федеріко II Мантуанський) (1533 — 1540), чоловік Маргарити Монферратської
- Франческо I, син (1540 — 1550)
- Гульєльмо Ґонзаґа X, брат, маркграф Монферрат (1550 — 1574), герцог Монферрат (1574 — 1587)
- Вінченцо I, син (1587 — 1612)
- Франческо IV Ґонзаґа (18.02.1612 — 22.12.1612)
- Фернандо, брат (1612 — 1626), кардинал (1605 — 1615), склав духовний сан 1615
- Вінченцо II, брат (29.10.1626 — 25.12.1627), кардинал (1615 — 1617), склав духовний сан 1617
- Карл I Гонзага-Неверський, син Луїджі , онук Федеріко I Монферратського (1627 — 1637), герцог Невер і Ретель (1595 — 1637), герцог Мантуї (1627 — 1637)
- Карл II Гонзага-Неверський, син Марії Гонзага (1637 — 1665)
- Фернандо Карло IV, син (1665 — 1706)
Література[ред. | ред. код]
- Семенов І.С. Європейські династії: Повний генеалогічний довідник/ISBN 5-16-002720-3
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 26 листопада 2009. Процитовано 26 січня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)