Марк Валерій Максим Корв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Марк Валерій Максим Корв (*371 — †271 роки до н. е.) — видатний політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Валеріїв. Син Марка Валерія Максима. У 349 році став легатом в армії консула Луція Фурія Камілла, який воював з галльськими військами. Під час однієї з битв відбувся герць між римлянами (з їх боку виступив Валерій) та галлами. В ході герця на шолом Валерія сів крук, а сам римлянин переміг. На честь цього Валерій отримав додаток до свого імені «Корв», тобто «крук».

У 348 році до н. е. Корва обирають консулом (разом з Луцієм Попілієм Ленатом). В цей час ніяких військових дій не велося.

У 346 стає консулом вдруге (разом з гаєм Петелієм Лібоном Вісолоном), воює на цій посаді з вольсками й захоплює їх місто Сатрик. За це Валерій отримує від сенату тріумф.

У 343 році до н. е. Валерій Корв знову стає консулом (разом з Авлом Корнелієм Коссом Аривною). В цей час набрали сили самніти, які захопили майже всю Кампанію, й напали на союзників римлян — сидицинів. Валерій виступив до Кампанії, де у вирішальній битві біля гори Гавр самніти були розбиті. В цей час колега Валерія — Корнелій також розбив самнітів у Кавдія. Сам же Валерій підійшов до м. Суесулла, де був обложений сильнішім військом самнітів. Незабаром Валерій скористався втратою пильності з боку ворога й вщент розбив його. За це він отримав тріумф.

Розквіт кар'єри[ред.ред. код]

У 342 році до н. е. Валерій Корв призначається диктатором для придушення повсталих легіонів, що були у Кампанії. Повстанці рушили до Риму, де їх зустрів Валерій. Небажаючи кровопролиття він вступив у перемовини з повсталими й переконав скласти зброю. Після цього повернувся до Риму й домігся помилування для повстанців. У 340 році до н. е. обирається інтеррексом.

У 335 році до н. е. Валерій Корв обирається консулом (разом з Марком Атілієм Регулом). На цій посаді він веде війну проти племені авзонів. під час військової кампанії Корву вдалося захопити головне місто авзонів — Кали. За це отримав тріумф. Після цього Валерій продовжив війну проти колишніх союзників римлян — сидицинів. У 332 та 330 роках до н. е. обирається інтеррексом.

У 309 році до н. е. був легатом в армії диктатора Луція Папірія Курсора. Воював проти самнітів.

У 301 році до н. е. Валерій був призначений диктатором для боротьби з повсталим племенем марсів. Незабаром швидко розбив головні сили ворога й захопив міста Міліонія, Фресілія, Плестину. після цього уклав мирну угоду з марсами, згідно з якою до Римської республіки була приєднана частина їх території. Після цього Валерій Корв рушив до Етрурії, яка також почала війну проти Риму. Втім на деякий час він повернувся до Риму на вимогу сенату. У його відсутності римляни зазнали поразки. Проте після повернення до військового табору в Етрурії Корв рішуче напав на ворога й завдав йому нищівної поразки. За це він отримав черговий тріумф.

У 300 році до н. е. Марк Валерій став консулом впяте (разом з Квінтом Апулеєм Панса). На цій посаді він війну з еквами, але з перемінним успіхом.

У 299 році до н. е. Валерій Корв став консулом-суффектом замість загиблого Тіта Манлія Торквата. Тут він воював з етруськими містами. Дії Корва змусили ворога зачинитися у фортецях, які римляни не зуміли захопити. Втім Валерій спустошив значну частину Етрурії.

Останні роки[ред.ред. код]

Останні 28 років свого життя Марк Валерій прожив у своєму маєтку, не втручаючись у політичне життя республіки та приймаючи участі у військових діях.

Родина[ред.ред. код]

Діти:

  • Марк Валерій Максим Корвін, консул 289 року до н. е.

Джерела[ред.ред. код]

  • Hans Volkmann: Valerius A. I. 18. In: Der Kleine Pauly, Bd. 5 (1975), Sp. 1201—1202.