Марк Валерій Марціал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Валерій Марціал

Марк Вале́рій Марціа́л (лат. Marcus Valerius Martialis; близько 40 р. — 105 н. е., Більбіліс (сучасне Більбао) іспанської провінції Тарракона) — один із найоригінальніших римських поетів, неперевершений майстер особливого жанру епіграм — ксеній.

Здобув звичайну для тих часів освіту й у 20-річному віці переїхав до Риму. Відмовився від запропонованої йому адвокатури, а щоб мати гроші на життя, вирішив приєднатися до численної вже когорти клієнтів, тобто тих, хто годувався щоденними подачками покровителів-патронів. Як правило, їх цікавила не сама література, а лише похвальні вірші, що складалися на їхню честь клієнтами-поетами, які за це отримували гроші або корзинки з наїдками. Часто патрони виявлялися скнарами, до того ж дехто з них займався примітивним віршуванням і на поетичні вітання відповідав своїми творіннями. Згодом до влади прийшли нові імператори з династії Антонінів, які, як і попередні не славились щедрістю. Почалося життя, сповнене принижень, лицемірства й розчарувань. Марціал повною мірою усвідомлював своє принизливе становище, але відмовитись від нього вже не міг. Через певний час земляки Марціала — вчений Квінтіліан, відомий поет Сенека, батько поета Лукана, Анней Меллу та ін.— допомогли йому влаштуватися у Римі й познайомитися з впливовими аристократичними родинами, серед членів який були консули, й імператори.

Після приходу до влади Нерви і Траяна, Марціал не витримав лихої долі і повернувся до Іспанії, де й прожив усе своє життя. Марціал нові належить понад 1500 епіграм, написаних різними розмірами — елегійним двовіршем, ямбами, урізаними ямбами тощо — і вміщеними у 15 книг. Першою, виданою вже в зрілому віці, вважають збірку "Про видовища", присвячену дню відкриття амфітеатру Флавіїв у Римі (80р.). Вона складалася з одверто підлабузницьких посвячень імператору Тіту Флавію та та епіграм про бої гладіаторів і цькування хижаків. Згодом були написані ще 2 книги. "Частування" - коротенькі написи до подарунків гостям, що складалися переважно з живності й розсилалися гостям на свято Сатурналій. "Гостинці" становлять також невеличкі написи до багатих і дешевих подарунків - предметів домашнього вжитку, що їх отримували гості після обіду. Ці дві книги вміщені у твори Марціала останніми. Збірка "про видовища" не увійшла в жодну книгу, нею відкриваються твори поета.

Головну спадщину Марціала складають 12 книг епіграм на найрізноманітніші теми, взяті поетом з навколишнього життя.

Марціал не визнавав творів, що мали своєю основою міфи або якісь історичні події минулого, вважаючи їх нежиттєвими, непотрібними сучасникові, зануреному в повсякденні справи:

"Ось ти читаєш про Лая й слабого на очі Фієста,

Скіллу, Медею, - хіба це не потвори самі?...

Що тебе ваблять нікчемні злощасної хартії грашки?

Ось почитай-но, про що скаже життя: "Це моє!"

Вже не спіткаєш кентаврів отут, ні горгон або гарпій:

Тхне бо людиною скрізь кожна сторінка у нас."

(Переклад В. Державина. Х,4)

Поет поставив за мету розповідати про дрібні, але правдиві історії.

Спостережливий і проникливий, він умів спостерігати цікаві нюанси і побутовий дріб'язок, з яких складалися живі картини. Значне місце в епіграмах належить темам кохання, шлюбу й розпусти. Марціал описує також соціальну нерівність у римському суспільстві, зокрема він неодноразово показує страшне становище рабів, але ніколи не критикував впливових осіб, знаходив для них лише улесливі вирази. Його охоче читали сучасники й нащадки, його наслідували сатиричні поети Середньовіччя і Відродження, у XVII — XVIII ст. особливої популярності він набув у Німеччині.

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. В. І. Пащенко, Н. І Пащенко. Антична Література. Видання третє стереотипне./Київ: «Либідь» 2008.
  2. Балух В. О., Коцур В. П. Історія Стародавнього Риму: Курс лекцій. — Чернівці: Книги ХХІ, 2005. — 680 с.: ілюстрації, карти.