Марк Емілій Лепід (тріумвір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Marcus Aemilius Lepidus

Марк Емілій Лепід (лат. Marcus Aemilius Lepidus — M · AEMILIVS · M · F · Q · N · LEPIDVS[1]), * бл. 90 р. до н. е.- † у 12 р. до н. е. — давньоримський патрицій і політик I століття до н. е. Член другого тріумвірату і Великий понтифік.

Марк Емілій Лепід був сином Марка Емілія Лепіда і Апулії, дочки заколотника Апулея Сатурнія. Його батько також брав участь у повстанні проти республіки, в результаті чого і загинув. У 60 році став членом колегії понтифіків. У 58 році до н.е. був призначений монетарієм, у 53 році до н.е. - обраний курульним еділом. У 52 році став інтеррексом після вбивства народного трибуна Клодія. Протягом всього виконання цією посади (5 діб) був в облозі клодіанців.

Лепід був одним з найвірніших прихильників Юлія Цезаря. Він почав свою кар'єру (cursus honorum) в званні претора у 49 до н. е. Відправившись проти прихильників Помпея до Іспанії Цезар доручив Лепідові керування Римом. Останній же провів закон стосовно призначення Цезаря диктатором. У 48-47 роках до н.е. Лепід керував провінцією Близька Іспанія. Після поразки на Сході прихильників Помпея у 46 році до н. е. отримав звання консула (разом з Цезарем). Був начальником кінноти при диктаторі Цезарі у 46-44 роках до н.е. Коли Цезар був убитий 15 березня 44 до н. е., Лепід увійшов в союз з Марком Антонієм для спільної боротьби за владу. У 44 році до н.е Лепід став великим понтифіком. В цьому ж році отримав керування провінціями Ближня Іспанія та Нарбонська Галлія. Тут він уклав мирний договір з Секстом Помпеєм, за що отримав відс енату кінну статую та триумф.

Проте Цезар залишив спадкоємця, Октавіана — свого внучатого племінника і прийомного сина, амбіції якого були ніяк не менші, а популярність — більша. Утрьох в 43 р. до н. е. у Бононії вони утворили Другий тріумвірат, офіційно названий комісією трьох для приведення в порядок держави за законом Тіція. Він був утворений на п'ять років, а у 38 р. до н. е. був продовжений ще на п'ять років за Тарентським договором.

Після припинення заворушень на сході і поразки вбивць Цезаря в битві при Филипах, під час якої Лепід перебував у Римі, він став правити західними провінціями Іспанія і Африка. Лепід зміг залишитися осторонь від частих сварок між двома іншими тріумвірами, Антонієм і Октавіаном. Однак у 36 він зробив помилку, якої тільки й чекав Октавіан. Лепіда звинуватили в узурпації влади у Сицилії та спробі заколоту. Він був знятий з усіх посад, крім Великого понтифіка, і відправлений у заслання.

Лепід помер своєю смертю у 13 р. до н. е. Лепід був братом Луція Емілія Лепіда Полюса і батьком Марка Емілія Лепіда молодшого. Його дружина Юнія була сестрою Брута і Юнії Терції, дружини Касія. Після битви при Филипах, Лепід врятував від страти Юнію Терція і її матір Сервілію.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина - Корнелія.

2. Дружина - Юнія.

Діти:

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Marcus Aemilius Lepidus, M(arci) F(ilius) Q(uinti) N(epos), син Marcus, внук Quintus»