Марк Корнелій Цетег (консул 204 до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Марк Корнелій Цетег (241 — 196 роки до н.е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки, видатний красномовець свого часу.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з патриціанського роду Корнеліїв. Син Марка Корнелія Цетега. У 225 році до н.е. став членом колегії фламінів. Втім у 223 році до н.е. вимушений був скласти свої повноваження внаслідок порушення ним процедури при здійсненні жертвоприношення.

У 213 році до н.е. увійшов до колегії понтифіків. В цьому ж році став курульним еділом. Був одним з організаторів Римських ігор. У 212 році до н.е. керував коміціями з виборів великого понтифіка. Тимчасово виконував обов'язки великого понтифіка до виборів. У 211 році до н.е. Цетег стає претором. Спочатку отримав в якості провінції Апулію, а згодом очолив римські війська на Сицилії. Придушив збурення у військах, після чого захопив у карфагенян міста Мургантію, Ергетій, Гіблу, Мацеллу.

У 209 році до н.е. стає цензором (разом з Публієм Семпронієм Тудитаном). Віддав в оренду кампанські землі та будівництво на форумі. Нагався обрати принцепсом сенату Тіта Манлія Торквата, але вимушен поступитися колезі й затвердити принцепсом Квінта Фабія Максима. Цензори виключили сенату 8 сенаторів й покарали вершників, які не виявили хоробрості у війні із Ганнібалом.

У 204 році до н.е. обраний консулом (разом з Публієм Семпронієм Тудитаном). Призначив комісію для вивчення подій у Локрах, зловживань римлян в цьому місті. В якості провінції отримав Етрурію, де придушив бунтівників, яких підтримував Магон Барка. Після цього запровадив у Римі культ Аттіса. У 203 році до н.е. призначений проконсулом у Цизальпійській Галлії, де завдав рішучої поразки Магону.

Джерела[ред.ред. код]

  • Livius 25,2; 25,41; 27,2; 29,2; 30,18.
  • Friedrich Münzer: Cornelius 92). In: Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. Band 4, 1. Halbband: Claudius bis Cornificius. (RE IV, 1) Stuttgart: J. B. Metzlersche Verlagsbuchhandlung, 1900, Sp. 1279f