Марк Стацій Пріск Ліциній Італік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Стацій Пріск Ліциній Італік
Народився невідомо
Помер 164
Діяльність політик, військовий очільник
Звання консул
Термін 159 рік
Попередник Квінт Яллій Басс
Наступник Марк Пісібаній Лепід
Діти 1 син та 1 донька

Марк Стацій Пріск Ліциній Італік (*Marcus Statius Priscus Licinius Italicus,д/н —164) — державний та військовий діяч Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Про місце та дату народження невідомо. Походив з првоінції далмація, з родини римських колоністів. Службу розпочав в якості префекта когорти IV Лінгонів у провінції Британія. У 133 році стає військовим трибуном III Гальського легіону. Відзначився під час Третьої римо—юдейської війни, яка тривала до 135 року. У 135 році призначається легатом X Парного легіону у првоінції Верхня Паннонія.

Згодом служив трибуном у I Допоміжному легіоні, потім начальником корпусу ауксиларіїв, з 145 року прокуратором у провінціях Нарбонська Галія й Аквітанія. Послідовно був квестором, претором, народним трибуном. Вслід за цим призначається легатом XIV Парного легіону в Паннонії, а незабаром XIII Парного легіону в Дакії. У 156–158 роках керує провінцією Верхня Дакія в якості імператорського легата—пропретора.

У 159 році стає консулом (разом з Плавтієм Квінтіллом). У 160 році Стація призначено куратором відводних каналів Тібру та міського водогону Риму. У 161 році стає імператорським легатом—пропретором у првоінції Нижня Мезія. Того ж року стає імператорським легатом у првоінції Британія.

У 162 році призначаєтсья імператорським легатом—пропретором до провінції Капподокія. тут Стацій готував війська до війни із Парфією. Того ж року імператор Луцій Вер призначає Стація Пріска своїм дуксом. На чолі армії Марк Стацій вдерся до Вірменії, яку очистив від парфян, зруйнував столицю Артаксату й звів нову Каінополіс (вірменською Вагаршапат), відновив на троні колишнього царя Сохема. Втім у 164 році сконав від хвороб, ймовірно епідемії мору.

Джерела[ред.ред. код]

  • Gerhard Winkler: Statius II, 1. In: Der Kleine Pauly. Bd. 5, 1975, Sp. 348.