Марк Фурій Камілл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марк Фурій Камілл
'Marcus Furius Camillus'
Camille livre le maître d'école de Faléries à ses écoliers - Nicolas Poussin - Louvre.jpg
Камілл у Фалеріях. Ніколя Пуссен. 1637 р. Лувр
диктатор
Початок правління:
Кінець правління:
Інші титули: інтеррекс, військовий трибун з консульськими повноваженнями
Партія: патриції
Попередник:
Дата народження: 446 до н. е.
Місце народження: Рим
Дата смерті: 365 до н. е.
Місце смерті: Рим
Діти: Луцій Фурій Камілл
Династія: Фурії
Батько: Луцій Фурій Камілл Медуллін

Марк Фу́рій Ка́мілл (446—365 роки до н. е.) — видатний військовий та політичний діяч ранньої Римської республіки. Мав титул «Другий засновник Риму».

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив із патриціанського роду Фуріїв. Син Луція Фурія Камілл Медуллін, патриціанський трибун з консульською владою. Починав свій шлях у війнах з еквами та вольсками; в цей же час стає військовим трибуном. У 403 році до н. е. був обраний цензором (разом з Марком Постумієм Альбіном Регілленсом). Значно збільшив оподаткування для покращення фінансовго стану держави, яка страждала внаслідок безперервних війн.

Війни з Вейями та їх союзниками[ред.ред. код]

У 401 році до н. е. стає військовим трибуном з консульськими повноваженнями. На цій посаді воює з союзниками міста Вейї — Капенами та Фалеріями. У 398 році до н. е. стає військовим трибуном з консульською владою й захоплює місто Капена.

У 396 році до н. е. Камілл був інтеррексом для обрання консулів і в цьому ж році домігся призначення себе диктатором для ведення війни проти міст Вейї та Фалерії: завдав рішучої поразки військам Фалерії й приєднавшимся до них капенцям при містечку Непете (сучасне м. Непі). Після цього рушив до Вейї й хистрістю захопив це місто. Усіх чоловіків Камілл наказав вбити, а дітей й жінок продати у рабство; він захопив також статую Юнони (етруською богині Уні) й перевіз її до Риму. Камілл завадив планам плебеїв перенести столицю держави до Вейї: усі землі міста-держави Вейї були приєднані до Римської республіки.

Для закінчення війни з ворогами у 395 році до н. е., Камілла обрали військовим трибуном з консульською владою. Він узяв облогу Фалерії й незабаром змусив їх здатися. Після цього й інші італійські племена, зокрема вольскі, екви, уклали мирні угоди з Римом. У 391 році до н. е. був призначений інтеррексом з огляду на хворобу обох консулів і повинен був організувати вибори нових вищих магістратів.

Разом з тим Камілл продовжував протистояти плебеям усередині Риму. Останні домоглися у 390 році до н. е. спочатку вигнання Камілла до Ардеї, а потім й накладання на нього штрафу у 1.500 денаріїв.

Війни з галами[ред.ред. код]

Гали на чолі із Бренном у 390 році до н. е. вдерлися до меж Римської республіки й союзного до неї Клузія, завдали поразки на річці Алії й захопили Рим, окрім Капітолія. В Ардеях Камілл очолив загін, який зміг відбити напад гальського війська на місто. Після цього розпочав боротьбу з галами, які ще знаходилися у Римі. У Вейях він зібрав 12 тисяч вояків. Втім не ризикнув напасти на Рим.

Сенат між тим проголосував за відновлення Камілла у правах та призначення його диктатором; разом з тим римляни відкупилися від сенонів на чолі з Бренном. Розповідь про те, що Камілл завдав в цей же час поразки головним силам й змусив їх піти з Риму — пізніша патріотична легенда римлян. Після відходу галів (389 рік до н. е.) Каміл збудував храм Аї Локуцій на цю честь. У 389 році до н. е. його обирають інтеррексом для проведення виборів нових консулів та інших магістратів.

Після закінчення повноважень диктатора сенат проголосував про продовження для Каміла повноважень диктатора ще на одну каденцію. На цій посаді Камілл займався відновленням Риму, за що отримав звання «Другий засновник Риму».

Війни з вольсками та етрусками[ред.ред. код]

У 385 році до н. е. для протидії ворогам, які напали на державу, Камілла обирають диктатором (на той час він був військовим трибуном з консульськими повноваженнями). Він вимушений був воювати з еквами, вольсками, а також етрусками, які взяли в облогу римського союзника Сутрій (сучасті м. Сутрі). Він завдав поразки ворогам на Маркіанських пагорбах, потім переміг вольсків при Метіумі (поблизу Ланувія) й захопив столицю еквів Болу — втім не зміг завадити захопленню етрусками Сутріума та не вдалася облога Анція, столиці вольсків. Скориставшись послабленням пильності з боку етрусків, Камілл знову зробив спробу відбити Сутріум — на цей раз успішно, після чого справив тріумф.

У 384 та 381 роках до н. е. займав посаду військового трибуна з консульськими повноваженнями. На цій посаді запобіг наміру свого колеги Марка Манлія Капітоліна захопити одноосібну владу. Урешті-решт останнього було страчено. Після цього Камілл вирішив відійти від справ.

У 378 році вольскі міста Анцій, Пренесте та Велетрі знов напали на римські землі й захопили Сутріум. Сенат покликав на службу Камілла, призначивши його військовим трибуном з консульськими повноваженнями. Втім він вирішив здійснювати керування військом через свого сина Луція. Проте останньому не вдалося приборкати ворога. Тоді Камілл особисто очолив військо, завдав поразки ворогам, звільнивши Сутріум. Тоді ж він приєднав Тускулум до Римської республіки.

У 368 році до н. е. сенат домігся призначення Камілла диктатором для війни проти м. Пренесте. Втім головним завданням Камілла було зашкодити прийняттю закону про вибори консулів, один з котрих обов'язково мав бути плебеєм. Не досягши своєї мети Фурій Камілл вимушений був зректися своєї посади.

Останні роки[ред.ред. код]

У 367 році до н. е. Камілла призначають диктатором з огляду небезпеки від галів. Фурій збирає військо й завдає тяжкої поразки галам на річці Аніо; після цієї звитяги місто Велетрі добровільно підкоряється Риму. Каміл же справив тріумф. У цей же час плебеї наполягали на прийнятті закону щодо консульства. Каміл домігся припинення протидії цим намірам й прийняття відповідного закону (Lex Licinia Sextia), який закріпив принцип, що один з консулів обов'язково має бути плебеєм. На честь цієї події Фурій Камілл побудував храм Згоди.

У 365 році до н. е. моровиця вразила Рим: серед померлих був й Марк Фурій Камілл.

Родина[ред.ред. код]

Діти:

  • Луцій Фурій Камілл

Джерела[ред.ред. код]

  • Uwe Walter: Marcus Furius Camillus — die schattenhafte Lichtgestalt. In: Karl-Joachim Hölkeskamp, Elke Stein-Hölkeskamp (Hrsg.): Von Romulus zu Augustus. Große Gestalten der römischen Republik. C. H. Beck, München 2000, ISBN 3-406-46697-4, S. 58-68.