Марселен Бертло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марселен Бертло
фр. Marcellin Berthelot
Ім'я при народженні фр. Pierre Eugène Marcellin Berthelot[1]
Народився 25 жовтня 1827(1827-10-25)
Париж
Помер 18 березня 1907(1907-03-18) (79 років)
Париж
·інфаркт міокарда
Поховання Пантеон
Країна Франція Франція
Діяльність хімік, педагог, політик, есперантист, професор, фізик, викладач університету
Alma mater Ліцей Генріха IV
факультет природничих наук Паризького університетуd
Галузь Хімія
Заклад Колеж де Франс[2]
Посада Пожиттєвий сенаторd, Q36400359?, міністр закордонних справ Франції, Perpetual Secretaryd і seat 40 of the Académie françaised
Аспіранти, докторанти Поль Сабатьє
Членство Лондонське королівське товариство
Паризьке філоматичне товариствоd
Французька академія
Шведська королівська академія наук
Французька академія наук
Петербурзька академія наук
Угорська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Румунська академія
Паризька медична академія
Національна академія дей-Лінчей
Російська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Баварська академія наук
Національна академія наук США
Туринська академія наук[3]
Батько Jacques-Martin Berthelotd
У шлюбі з Софі Бертло
Діти Philippe Berthelotd
André Berthelotd
René Berthelotd
Daniel Berthelotd
Camille Berthelotd
Нагороди Медаль Деві 1883
Медаль Коплі 1900

CMNS: Марселен Бертло у Вікісховищі

П'єр Ежен Марселен Бертло (1827 — 1907) — французький хімік, громадський діяч, педагог, член Паризької Академії Наук. Один із фундаторів синтетичної органічної хімії, дослідження якого завдали поразки вченню про «життєву силу».

Учений синтезував ацетилен, бензен, фенол, метан, жири, епіхлоргідрин та ряд інших сполук.

Автор праць у галузях термохімії, хімічної кінетики, агрохімії, історії хімії.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

(рос.)

  • Биографии великих химиков. Перевод с нем. под редакцией Быкова Г. В. — М.: Мир, 1981. 320 с.
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира. — М.: ВШ, 1991. 656 с.