Марс-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марс-3
Поштова марка СРСР. 1972. Марс-3

«Марс-3» — радянська Автоматична міжпланетна станція третього покоління із серії КА «Марс», призначена для дослідження Марса як з орбіти, так безпосередньо з поверхні планети. Для цього АМС мала в своєму складі посадочний модуль. Розроблена в НВО ім. Лавочкіна.

Технічна характеристика конструкції[ред.ред. код]

  • Маса КА: 4625 кг
  • Маса орбітального апарату: 3625 кг
  • Маса посадочного модуля на поверхні Марсу: 355 кг.

Основу орбітального відсіку складав блок баків головної рухової установки циліндричної форми. До цього блоку кріпилися сонячні батареї, параболічна гостронаправлена антена, радіатори системи терморегулювання, апарат приземлення, і приладовий відсік.

Приладовий відсік був тороїдальний герметичний контейнер, в якому розміщувалися бортовий обчислювальний комплекс, системи навігації і орієнтації та інше. Зовні на приладовому відсіку кріпилися прилади астронавігації.

Посадочний модуль був сферою, закритою конічним аеродинамічним щитком. Згори на посадочний модуль був прикріплений тороїдальний приладово-парашутний відсік, що містив в собі сам парашут, і прилади, необхідні для забезпечення відведення, стабілізації, здійснення сходу з навколомарсіанської орбіти, гальмування і м'якої посадки.

До складу посадочного модуля входив марсохід, прилад оцінки прохідності — Марсу (ПрОП-М).

Перебіг космічної експедиції[ред.ред. код]

Схема польоту АМС «Марс-3»

Станція була запущена з космодрома Байконур за допомогою ракети-носія «Протон-К» 28 травня 1971 року в 19:26 за київським часом.

На відміну від АМС попереднього покоління, «Марс-3» був спочатку виведений на навколоземну орбіту, а потім, за допомогою розгінного Блоку Д, переведений на міжпланетну траєкторію. До моменту зближення з Марсом політ проходив за програмою.

2 грудня 1971 року була здійснена перша у світі м'яка посадка на поверхню Марса. Апарат почав передачу панорами навколишньої поверхні, але отримане зображення було сірим фоном з ледве помітною лінією горизонту. Через 14.5 секунд сигнал пропав. Те ж саме повторилося з іншим телефотометром. Згодом була висунені гіпотези про те, що причиною раптового зникнення сигналу з поверхні був коронний розряд в антенах передавача, або проблема з акумуляторною батареєю.

Орбітальний модуль продовжував дослідження Марса з орбіти до вичерпання азоту в системі орієнтації і стабілізації 23 серпня 1972 року.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]