Мартакертський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартакертський район
Մարտակերտի շրջան
NKR locator Mardakert.png
Районний центр Мартакерт
Найбільше місто Мартакерт
Країна Нагірно-Карабаська Республіка
Офіційна мова вірменська
Населення
 - повне 19 100[1]
 - густота 10.56
Площа
 - повна 1 795 км²

Мартакертський район (вірм. Մարտակերտի շրջան) — адміністративна одиниця у складі Нагірно-Карабаської Республіки. Адміністративний центр — Мартакерт. Невелика частина району на сході (заштрихована на мапі) залишається під контролем Азербайджану.

Географія[ред.ред. код]

На південному сході та півдні межує з Аскеранським районом, на південному заході з Кашатазьким районом, на заході та півночі з Шаумянівським районом (заштрихована на мапі на північ від Мартакертського району частина Шаумянівського району контролюється Азербайджаном) та на сході з Азербайджаном.

Район розташований на північному сході Нагірно-Карабаської Республіки. В районі розташована найбільша водойма Нагірного Карабаху — Сарсанське водосховище. Найбільшими річками є: Трту, Єхшаракял, Трхі, Хаченагет, Колатак. Багато озер, а також є канал Ванкасар.

Транспорт[ред.ред. код]

В Мартакертському районі є кілька основних трас:

  • Головна внутрішньореспубліканська траса «Північ—Південь» (Мартакерт — Дрмбон — Степанакерт — Кармір Шука — Гадрут);
    • Відгалудження від траси «Північ—Південь» до села Ванк, в якому розташований монастир Гандзасар;
  • Траса Мартакерт — Акн (з розвилкою на Аскеран, Степанакерт та Мартуні, Гадрут);
  • Дрмбон — Карвачар (з розвилкою на Варденіс та Джермаджур).

Населення[ред.ред. код]

Під час Літнього наступу азербайджанських військ (1992 р.) більша частина району, разом із райцентром Мартакертом перейшла під контроль Збройних сил Азербайджану, після чого розпочалися етнічні чистки проти вірмен (найвідоміша — Різня в Маразі). Район перейшов назад, під контроль Армії Оборони Нагірного Карабаху у 1993 р. Після цієї операції населення району зменшилося втричі та становить 18 963 осіб (2005 рік).

Пам’ятники історії та архітектури[ред.ред. код]

Найвідоміший монастир Нагірного Карабаху — Гандзасар
  • Монастир Гандзасар;
  • Хаченські хачкари X—XIII століть с побутовими рель’єфами (пустинь Кошик, поселення Паравадзор та Дарбаснер близ Ванку). В пізньому Середньовіччі подібні хачкари почали зустрічатися і в інших місцях, наприклад, в Гадруті та Тоху;
  • Фортеця Хохнаберд (XIII століття) на горі Тарханасар напроти Гандзасарського монастиря.
  • Княжий палац Хачена на північ від Хохнаберда;
  • Монастир Аваптук (1163 рік), 5 км на південь від Гандзасара;
  • Руїни хаченського поселення Вачар неподалік від села Цмакаох, церкви Сурб Степанос та Манка в селі;
  • Руїни хаченського поселення Колатак та навколишніх селищ;
  • Пам’ятники околиць Колатака: скеля Арснакар (скала-наречена), руїни фортеці Спітак-Пат (XIII століття), скеля Виннихетер з хачкарами XIII століття, кладовище, останки фортеці Хлен Кар, камінь Цаккар;
  • Фортеця Качахакаберд на горі Геворгасар близ села Улупап;
  • Монастир Акобаванк (853 рік);
  • Пустинь Кошик за 8 км від Колатака;
  • Пам’ятники Арарджадзора: церква Харва (XIII століття), церква Сурб Аствацацин (1668 рік);
  • Монастирь Анапат за 3 км від села Кічан (XII століття);
  • Пам’ятники села Члдран: останки древнього поселення, церква Аменапркич (1669 рік), церква Нахатак, церква Кармір, селище Хндзахут, грот Сарнатун, стародавні цвинтарі;
  • Селище Казанчі: церкви Сурб Геворг (XIII століття), Кармір та Мехракер; кладовища, селища, руїны IX—XIV століть;
  • Пам'ятники Гюлатаха: фортеця Мелік-Алавердянів, селище, давнє кладовище, церква Котрац Ехці, церква Овсеп, кінний завод;
  • Пам'ятники Мартакерта: Мартакертська церква, селище із залишками язичницького кладовища, міст початку XX століття;
  • Церква в селі Неркін Оратів;
  • Пам'ятники Кусапата: церква Сурб Аствацацін (1269 рік), місце паломництва Нахатак, цвинтар;
  • Церква в селі Мохратаг (1883 рік);
  • Монастирський комплекс Інн Мас (Хін Мохратаг — Старий Мохратаг): руїни старовинних культових споруд, церква 1881 року, палац-фортеця Мелік-Ісраелянів (1771 рік). В околицях — церква в селищі Хач-хорат, місце паломництва Таварахач, Хачкар Григора (IX-X століття).
  • Монастир Хатраванк;
  • Пам'ятники Атерка: фортеця Акана, цвинтар Мухдусі, селища Караундж, Астхаблур, Шукаванк, Мтнадзор, Хоторашен, Срашен, Сумін, Цос, Срін, Хехехотен, Тхкот, Ткохнут, монастирі Масіс (Масісванк), Іцкар, Колін та інші визначні пам'ятки;
  • Пам'ятники села Чапаре: фортеця Акаракаберд, базиліка Сурб Мінас, монастир Карміркаріванк. На південь від села — залишки 36 поселень;
  • Монастир Чаректараванк в Чаректарі;
  • Монастирі Вардана (1215 рік) і Кармірванк в Вагуасі;
  • Монастир Аменапркіч поблизу Газараоха;
  • Пам'ятники села Кохочот: три зруйнованих у XX столітті церкви, цінні хачкари, селища Хорастан, Кармір Кар і Ері Оратів;
  • Пам'ятники в місцевості на північ від Дрмбона: зруйнована каплиця (1187 рік), два старовинні кладовища, церква Анапат, селища;
  • Церква Сурб Аствацацін в селі Мехмана;
  • Руїни Кахакатехі поблизу Мец-Шена, що були, ймовірно, наглядовим пунктом;
  • Фортеця Джраберд;
  • Монастир Еріцманканцванк та Анапат поблизу Джраберда;
  • Пам'ятники села Тонашен: камінь з написом «Рубіж Сюніка», дві церкви з загальною назвою Чохт Ехці, селища Тагаворасер, Тутот, Хоторашен-Хохомашен, церква Котрац Ехці (XIII століття), міст Геті Гомер (1902 рік), пам'ятники-джерела;
  • Монастир Єгіше Аракял (XIII століття) у підніжжя гори Мрав поблизу Тонашена;
  • Руїни стародавніх поселень на півночі району: Каланкатуйк (приблизно, поблизу Магавуса), Тутот, Дастакерт, Шінатех, Халваташен, Алахкулі;
  • Церква Сурб Єгіше в Мадахісі, монастир Тухкасар;
  • Монастир Глхо (Урекі, Орек, Урекаванк, V століття) поблизу села Таліш. Недалеко від села знаходиться також історично значуще село Дютакан і палац Мелік-Бегларянів;
  • Пам'ятники Ванкасара;

та інші

Примітки[ред.ред. код]