Онуфрів Марта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Марта Онуфрів)
Перейти до: навігація, пошук

Ма́рта Ону́фрів (народилася 27 лютого 1942(19420227) року у Львові) — український журналіст, публіцист, правозахисник, поетеса, автор книг, українська громадська діячка в Канаді.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилася в священичій родині. Батько з 1944 року на еміграції. Мати, американська громадянка, вимушено зосталася в повоєнному СРСР. Майже всі члени родини брали участь у національно-визвольному русі.

Закінчила Львівський політехнічний інститут (1966). Працювала за спеціальністю. У березні 1991 року виїхала з Радянської України до Торонто (Канада), де проживав її старий батько, греко-католицький священик. Громадянка України з постійним місцем проживання у Канаді. Дружина канадсько-українського оперного й камерного співака Йосипа Гошуляка.

До журналістики прийшла, будучи активним членом УГС. Працювала в канадсько-українських тижневиках «Україна і світ», «Міст», була редактором журналу «Гуцульшина», нині — кореспондент Інтернет-газети еПОШТА[1]. Окрім того, в Торонто вела авторські передачі (політичні й мистецькі) на українських радіопрограмах «Прометей», «Рідна мова», «Міст» і «Поступ». Автор сотень політичних статей, культурологічних і мовних розвідок, рецензій, репортажів тощо.

Громадсько-політична діяльність[ред.ред. код]

  • через порушення прав людини в 1989 році дійшла до Верховного Совєта СССР,
  • упродовж трьох років була членом Української Гельсінської Спілки,
  • у Канаді — координатором Північноамериканської групи підтримки Комітету «Україна без Кучми»,
  • довгі роки була правозахисником у справах України (СКУ)
  • нині — член Канадської групи сприяння демократії в Україні,
  • Під час останніх президентських виборів, як громадянка України, агітувала (радіо, телебачення, авторські статті, зустрічі з громадськістю) в Галичині за Юлію Тимошенко як безальтернативний вибір[2].

Журналістика[ред.ред. код]

Як журналістка, останнім часом спеціалізується на українській політичній тематиці.

Міжнародний журналіст під час виборів в Україні — 2004, 2007, 2008, 2010 роки {посвідчення ЦВК}. Активний учасник Помаранчевої революції (репортажі з України в діаспорній пресі).

Поетеса[ред.ред. код]

Автор поетичної збірки «Просінь», передмову до якої написав літератор, літературний критик Євген Баран, назвавши збірку «талановитою»[3].

Дружина[4], а також редактор/упорядник чотирьох книг Йосипа Гошуляка й про нього.

  • Спогади Йосипа Гошуляка «Й свого не цурайтесь» (Каменяр, Львів, 1995, 589 сторінок).

«Дослідників української музичної культури захоплює все у цій, за обсягом у 590 сторінок (16 аркушів друку), багатодокументальній книжці: поліграфічна культура, 60 високоякісних (нових у друкові) фотографій, вдалий тематичний уклад розділів, підрозділів, зроблених журналісткою Мартою Онуфрів» (Петро Медведик. Унікальне видання з історії музики. Тернопільська газета, 13 серпня 1998).

  • Нотний збірник «Пісні, думи та романси з репертуару Йосипа Гошуляка» (Джура, Тернопіль, 1999, 235 сторінок).
  • Мистецький фотоальбом «Йосип Гошуляк. Миті життя» (Джура, Тернопіль, 2002, 107 сторінок).

«І ось — дарунок усім шанувальникам музичного мистецтва: тернопільське видавництво „Джура“ надрукувало фотоальбом „Йосип Гошуляк. Миті життя“ (редактор і упорядник Марта Онуфрів)… Згаданий фотоальбом як за обсягом використаних матеріалів, так і їх узагальненням набирає значення цікавої та глибокої дослідницької музикознавчої праці» (Андрій Тулянцев. Йосип Гошуляк повертається в Україну. Бористен № 2 (140) 2003, сторінка 17).

  • «Орав свій переліг» (В/Д Києво-Могилянська академія, Київ, 2012, 909 сторінок).

«Найновіший шедевр (чомусь боїмося цього чужинського слова, що означає межу досконалості й визнання)- книга „Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики“… Хоча потрібно було розпочати перелік матеріалів від грунтовного й об'ємистого (54 сторінки!) вступного нарису п. Марти „До мистецтва крізь призму людських відносин“, у якому піднято потужний пласт української культури»[5].

Є автором:

  • есею «Судилище триває» (справа Івана Дем'янюка).
  • історичного нарису «Спонука до чину» (співавтор, спогади її батька-священика про похорон гетьмана Скоропадського, поклала на історичне тло; «Каменяр», Львів, 1996, 69 сторінок).
  • книги на документальній основі «Дорогами долі» (про боротьбу передвоєнної й воєнної Галичини за волю України; «Коло», Дрогобич, 2006, 532 сторінки).

Твори[ред.ред. код]

  • Марта Онуфрів Просінь. — Стрий: Щедрик, 2002. — 115 с.
  • Марта Онуфрів Судилище триває. — Львів: Каменяр, 1995. — 37 с.
  • «Спонука до чину» (співавтор, «Каменяр», Львів, 1996, 69 сторінок).
  • Марта Онуфрів Дорогами долі. — Дрогобич: Коло, 2006. — 532 с..

Відзнаки[ред.ред. код]

  • Лауреат обласної літературної премії ім. Наталії Давидовської, Львів (Благодійний фонд імені поетеси Наталі Давидовської. Рішення обласного журі, 7 грудня 1997).
  • Диплом вищої театральної нагороди «Січеславна-2012», Дніпропетровськ-Запоріжжя, 2012 р.: «пропаганда театрального мистецтва» — створення книги «Орав свій переліг» (Спеціальний диплом Дніпропетровського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України).

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.eposhta.com
  2. www.eposhta.com
  3. Миті життя. Шлях до перемоги № 8 (2546), 13 — 19 лютого 2003, сторінка 12
  4. Євген Баран. Миті одногот життя «Шлях перемоги» № 8 (2546), 13-19 лютого 2003, сторінка 12.
  5. В. Грабовський. Перелоги Йосипа Гошуляка. Міст № 36 (738), 6-12 вересня 2012, сторінка 24

Посилання[ред.ред. код]