Марта Шведська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марта Шведська
Märtha av Sverige
MärthaNorwayNéeSweden.jpg
Марта у 1929
Народилася 28 січня 1901(1901-01-28)
Стокгольм, Швеція
Померла 5 квітня 1954(1954-04-05) (53 роки)
Осло, Норвегія
Титул кронпринцеса Норвегії
Конфесія лютеранство
Батько Карл Шведський
Матір Інгеборга Данська
Рід Бернадоти
Чоловік Олаф V
Діти Раґнхільда, Астрід, Гаральд

Марта Шведська (швед. Märtha av Sverige), повне ім'я Марта Софія Ловіса Даґмар Тюра Шведська (швед. Märtha Sophia Lovisa Dagmar Thyra av Sverige), (* 28 січня 1901 — 5 квітня 1954) — шведська принцеса з династії Бернадотів, донька принца Швеції Карла та данської принцеси Інгеборги, дружина кронпринца Норвегії Олафа.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Марта народилась 28 січня 1901 року у Стокгольмі. Вона була другою донькою в родині принца Швеції Карла та його дружини Інгеборги Данської. В родині вже росла старша донька Маргарита, а наступного року народилась молодша — Астрід. Країною в цей час правив їхній дід Оскар II.

Марта на руках у бабусі Софії, 1902

1905 року Норвегія вирішила відокремитися від Швеції. Після розторгнення унії встало питання щодо правителя нової держави. На роль майбутнього короля висували і батька Марти, Карла Шведського. Проте, врешті-решт, очолив Норвегію брат її матері, Крістіан Фредерік. За два роки, у 1907, коли помер Оскар II, королем Швеції став брат батька, Густав. Ще один брат матері, Крістіан, у 1912 успадкував престол Данії. Тож Марта, як і її сестри, була одночасно небогою королів трьох країн Європи.

Жила родина на віллі Паркудден на острові Юргорден у центрі Стокгольма. У 1908 переїхали до сусідньої вілли Бистрем.[1] Сімейне життя було щасливим. Діти виховувались у домашній неформальній обстановці. Від 1910 літній час всі проводили на віллі Фрідхем поблизу затоки Бравікен. Для ігор принцес на її території були збудовані окремі будиночки, а море та ліс сприяли гарному відпочинку. У січні 1911 у дівчат з'явився молодший брат Карл.

Марту з дитинства змальовували як творчу, активну, жваву та щедру натуру із почуттям гумору. Не зважаючи на академічну освіту, принцесу готували і до майбутнього подружнього життя. Дівчину вчили вести домашнє господарство, доглядати за дітьми, шити і навіть росписувати порцеляну.[2]

1919 її сестра Маргарита вийшла заміж за принца Акселя Данського і переїхала до Данії. Родина ж принца Карла 1922 оселилася в квартирі на вулиці Hovslagargatan на півострові Блазіхольмен. У 1926 одружилася і Астрід, узявши шлюб із бельгійським кронпринцем Леопольдом.

Марта ще у 1921 році познайомилася із кронпринцем Норвегії Олафом, молодшим від неї на два роки. У 1926 та 1927 вона із своїми близькими побувала в гостях у норвезької королівської родини. Це були перші шведські королівські відвідини Норвегії із 1905 року. Влітку 1928 принц Олаф брав участь у змаганнях з вітрильного спорту на Олімпійських іграх у Амстердамі.[3] Під час ігор, із благословення батьків, вони з Мартою таємно заручилися.[2]

Заручини та весілля[ред.ред. код]

13 січня 1929 Олаф інкогніто прибув до Стокгольму, а наступного дня про заручини було оголошено офіційно.[4][5] Альянс був дуже добре сприйнятий, оскільки вважалося, що це зможе залагодити розрив між сусідніми країнами, що відбувся у 1905 році.

Norges Kronprinspar OB.F04664.jpg

Марта прибула до норвезької столиці поїздом за кілька днів до весілля. На Східному вокзалі її зустрів Олаф. Багато будівель та вулиць були прикрашені прапорами та транспарантами.

До вінчання Катедральний собор Осло оздобили білими квітами: азаліями, гортензією, бузком, тюльпанами та білими ліліями. Круг органу стояло кілька сот співаків, 50 офіцерів стояло вздовж проходу. Запрошених було 1600 чоловік. Крім родин та друзів з обох сторін, були присутніми представники офіційної влади, іноземні дипломати та видатні громадяни.

Сукня нареченої мала 4-метровий шлейф, розшитий ліліями та декорований перлами, бісером і пайєтками. Фата з брюссельського мережива була майже однакової довжини із шлейфом. Довершувала образ міртова тіара. Весільний букет складався із білих лілій.[4]

Церемонія почалася о 12.00 дня. Першим прибув наречений. Марту до алтаря під руку вів батько. Вінчання провів єпископ Йохан Лунде. На останок прозвучала «Алілуйя» Генделя. Із фортеці Акерсхус пролунало 42 постріли: подвійний салют на честь королівської родини.

Кронпринцеса[ред.ред. код]

Норвежці швидко полюбили Марту. Кронпринцеса виявилася скромною, веселою та щедрою. Природність у спілкуванні та рідкісна здатність знаходити з усіма спільну мову швидко здобули їй популярність серед народу. Олаф дуже цінував молоду дружину.

Від дипломата Фріца Веделя Ярлсберга подружжя отримало ферму Скауґум в муніципалітеті Аскер, в 15 милях на південний захід від столиці. Вона і стала їхньою резиденцією. Тривалий час вважалося, що це був весільний подарунок з боку барона, проте у 2009 знайшлися документи, що засвідчували оплату у розмірі 120 000 крон.[6]

20 травня 1930 в Скауґумі трапилася пожежа,[7] що знищила головну будівлю.

За три тижні песля цього, у палаці Кронпринца в Осло, Марта народила первістка:

  • Раґнхільда (19302012) — стала дружиною судновласника Ерлінга Свена Лоренцена, мала трьох дітей;

У 19301931 норвезький полярний дослідник Яльмар Рісер-Ларсен дав імена кронпринца, кронпринцеси та їх доньки частинам узбережжя Землі Королеви Мод у Східній Антарктиді (Берег Принца Улафа, Берег Принцеси Марти, Берег Принцеси Раґнхільди).

Родина в цей час жила на віллі Solbakken на околицях столиці.[8][9] Марта брала активну участь у плануванні нового будинку Скауґум, який було доручено створити Арнштейну Арнебергу. За півтора роки, 12 лютого 1932 народилась ще одна донька:

Влітку 1932 Скауґум був готовий, і кронпринц із сім'єю переїхали туди. Вдома була створена тепла та затишна атмосфера. Марта навіть шила одяг для себе та дітей. В маєтку і народився довгоочікуваний син:

Влітку 1939 подружжя відвідало Сполучені Штати, де зустрілося і потоваришувало з президентом Рузвельтом та його дружиною Елеонорою.

Хокон VII, Марта та Олаф із пілотами, нагородженими Військовим хрестом за Дьєпський рейд, 5 вересня 1942

Після початку Другої світової, Марта багато зробила для мобілізації для робіт по самозахисту, а також для організації добровольців.

9 квітня 1940 до Норвегії вдерлися нацистські війська. Флот, очолюваний лінкором «Блюхером», увійшов до Осло-фіорду, але, обстріляний із фортеці Оскарсбор, затонув, інші ж суда відійшли у зовнішню затоку. Це дало змогу евакуюватися королівській родині та парламенту. Марта з дітьми тієї ж ночі на потязі відбули до Швеції. Залишались у родичів до 12 серпня, поки не виїхали до селища Петсамо на крайній півночі у Фінляндії, де на норвезьку королівську родину чекав корабель ВМС США «Американський легіон». Всього «Американський легіон» забрав до Америки 897 осіб. 16[10] або 17 серпня[11] корабель, узявши на борт 897 осіб, залишив фінський берег, а 28 серпня — прибув до Нью-Йорку.

Кронпринцеса із дітьми спершу розмістилися в готелі «Уолдорф-Асторія», згодом — перебралися до особистої дачі Рузвельта у Гайд-парку. Певний час Марта винаймала будинок у Бостоні, штат Массачусетс. Нарешті, сам президент підшукав їм невеличку садибу Пуке-Гілл поблизу Вашингтону.[11] Там родина Олафа провела час із жовтня 1940 до травня 1945.[12] Сам він в обстановці суворої секретності кілька разів на рік приїжджав до Америки з Лондона. Свої візити він використовував для зовнішньополітичної діяльності, їздив країною, виступав з докладами та лекціями про боротьбу норвезького народу. Марта йому активно допомагала. Вона також брала участь у низці офіційних візитів, виступів та лекцій. Працювала у справах по наданню допомоги біженцям,[13] турбувалася про людей без документів, складала комплекти першої допомоги, вітала всіх норвежців від міністрів до простих солдат, які опинилися в Америці.

Влітку 1942 відвідала Лондон, щоб узяти участь у святкуванні 70-річного ювілею свого тестя Хокона VII. Король під час цього візиту нагородив її великим хрестом ордена Святого Олафа, сказавши:

« «Це не тому, що ти кронпринцеса, а тому що ти заслуговуєш»
норв. «Ikke fordi du er kronprinsesse, men fordi du har fortjent det»
 »

Із президентом Рузвельтом її пов'язувала тісна дружба. Він часто приїздив до Пуке-Гілл, і навіть приймав там важливих гостей, таких як Вінстон Черчілль. Марта із дітьми, в свою чергу, часто бувала у гостях у подружжя Рузвельтів. Президент був харизматичною особистістю, любив, коли ним захоплювалися жінки. Кронпринцеса, очевидно, була його улюбленицею. Елеонора Рузвельт ревнувала чоловіка до неї через цю ніжну та, безперечно, цнотливу дружбу, також захоплюючись цією жінкою. Ця дружба дала Норвегії прямий контакт із керівництвом союзників, якого інші окуповані держави не мали.[2]

Це дало привід новеллісту Ґору Відалу стверджувати, що Марта була «останнім коханням» Франкліна Рузвельта.[14]

Міністр же закордонних справ Норвегії Трюгве Лі називав кронпринцесу «безперечним послом №1» у роки війни, підкреслюючи її чарівність, людяність, мудрість і такт.

Повернення королівської родини в Осло, червень 1945

13 травня 1945 Олаф із п'ятьма міністрами повернувся до звільненої Норвегії. Важкий крейсер «Норфолк» доправив до Осло всю королівська родину 7 червня. Олаф до цього часу виконував обов'язки регента. Кронпринцесу зустріли з особливою теплотою: її зусилля під час війни зробили її ще більш популярною серед народу.[13] Норвежці називали її «Матір нації».

У наступні роки королівське подружжя брало участь у відновленні країни, налагодженні економіки, укріпленні зовнішньополітичних зв'язків.

Кронпринцеса проводила новорічні виступи по радіо у 1946 та 1950, а також на Різдво 1948 року.[2]

З дитинства Марті мала проблеми зі здоров'ям. Так, вона часто страждала від болісних мігреней. У 1950 Марта захворіла на жовтуху. Після трьох місяців лікування хвороба, здавалось, відступила. Проте, на початку 1951 кронпринцесі знову стало погано. Тривалий час їй доводилося проводити у лікарнях.[11]

У жовтні 1951 помер її батько, Карл Шведський. У травні 1953 старша донька Раґнхільда вийшла заміж за Ерлінґа Лоренцена. В цей час Марта була вже дуже хворою. Вона померла в лікарні 5 квітня наступного року. За чотири місяці народився її перший онук.

Поховали Марту 21 квітня 1954 у королівському мавзолеї замку Акерсхус.

Марта ніколи не була королевою, проте єпископ Осло Йоганнес Смемо сказав про неї:

« «Місце королеви в наших серцях вона зайняла вже давно, і вже ніколи його не втратить»
норв. «Dronningsetet i våre sinn har hun lenge hatt og skal hun aldri miste»
 »


Родинне дерево[ред.ред. код]

Оскар I
Oscar I porträtterad 1836 av Fredric Westin.jpg
 
Жозефіна Лейхтенберзька
JosephineSwedenNorway.jpg
 
Вільгельм Нассау
Wilhelm, duke of nassau.jpg
 
Пауліна Вюртемберзька
Paulinewuertt1810.jpg
 
Кристіан IX
Christian IX of Denmark.jpg
 
Луїза Гессен-Кассельська
Luisa wife of Ch9.jpg
 
Карл XV
CarlXVSweden-U.jpg
 
Луїза Нідерландська
Drottning Lovisa av Sverige omkring 1865.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оскар II
250 KingOscar2.jpg
 
 
 
 
 
Софія Нассауська
SophiaQueenSwedenNorway.jpg
 
 
 
 
 
Фредерік VIII
Frederic8-(1863-1868).jpeg
 
 
 
 
 
Луїза Шведська
Drottning Lovisa av Danmark 1851-1926 av Amalia Lindegren.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл Шведський
CarlSweden1861.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгеборга Данська
Ingeborg of Sweden.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марта
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Вілла Паркудден — належна королівська резиденція [1] (швед.)
  2. а б в г Стаття у Великій Норвезькій Енциклопедії [2] (норв.)
  3. Виборов золоту медаль у запливі 6-метрових яхт.
  4. а б Офіційний сайт Норвезької монархії. Королівське весілля 1929 [3] (норв.)
  5. За даними Великої Норвезької Енциклопедії ця подія відбулася 15 січня.
  6. «За Скауґум було заплачено». Стаття у газеті «Budstikka» від 29 квітня 2009 [4] (норв.)
  7. Фото Sturlason Press Agency [5]
  8. Вілла в Skøyen [6] (норв.)
  9. Біографія принцеси Астрід [7] (норв.)
  10. «Американський легіон» [8] (англ.)
  11. а б в «Династії Європи. Король Улаф V» [9] (рос.)
  12. Норвезький король Гаральд V [10] (рос.)
  13. а б Офіційна біографія кронпринцеси Марти на сайті Норвезької монархії [11] (норв.)
  14. Vidal, Gore (1995). Palimpsest: a memoir. New York: Random House. стор. 64. ISBN 0-679-44038-0.

Посилання[ред.ред. код]