Мартиненко Микола Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Володимирович Мартиненко
Микола Володимирович Мартиненко

Нині на посаді
На посаді з 26 грудня 2007

Народився 12 січня 1961(1961-01-12) (53 роки)
м. Світловодськ, Кіровоградська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Народний фронт
Україна Народний депутат України
3-го скликання
безпартійний 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
безпартійний (НУ) 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУ) 25 травня 2006 14 червня 2007
6-го скликання
Народний союз «Наша Україна» (НУНС) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
Фронт Змін (Батьківщина) 12 грудня 2012

Мико́ла Володи́мирович Марти́ненко (* 12 січня 1961, м. Світловодськ, Кіровоградська область) — український політик. Народний депутат України. Член партії «Народний фронт».

Помічений в порушенні ст. 84 Конституції України щодо особистого голосування у Верховній Раді. [1]

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї робітників. З 1978 до 1984 року навчався в Харківському авіаційному інституті ім. М. Жуковського за фахом інженер-механік (спеціалізація — «Літакобудування»).

Після інституту два роки Микола Мартиненко працював інженером на Київському механічному заводі. З 1986 року — на комсомольській роботі — заступник секретаря, секретар комітету комсомолу заводу, секретар Київського міського комітету ЛКСМУ.
З 1991 року займався бізнесом. У 19911998 рік — голова правління, президент АТ «Торговий дім», голова правління ЗАТ «Інтерпорт-Ковель».

Політична діяльність[ред.ред. код]

Микола Мартиненко — народний депутат України останніх чотирьох скликань. У 1998 році обраний за виборчім округом № 21 Волинської області. Явка 79.4 %, «за» 45.0 %, 17 суперників. Після виборів 1998 новообраний безпартійний парламентарій увійшов до фракції НДП, був членом Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У 2002 році у Верховній Раді 4-го скликання Микола Мартиненко був обраний за тим самим виборчім округом № 21 Волинської області. Явка 78.3 %, «за» 42.87 %, 9 суперників. Став членом фракції «Наша Україна» і був обраний першим заступником голови вже знайомого йому Комітету з питань ПЕК. Пізніше очолив «нашоукраїнську» депутатську групу «Разом», депутати якої брали участь у фінансуванні блоку «НУ» і виборчої кампанії Віктора Ющенка.

На виборах Президента 2004 року Микола Мартиненко був заступником керівника виборчої кампанії Віктора Ющенка, входив до його найближчого оточення. Є інформація, що під час помаранчевої революції брав участь у фінансуванні Майдану. Був членом Комітету національного порятунку. У березні 2005 року очолив парламентську фракцію «Наша Україна» (після обрання Віктора Ющенка Президентом України) і залишався її керівником до кінця скликання.

На виборах 2006 року Микола Мартиненко — член президії пропрезидентської партії Народний Союз «Наша Україна» (НСНУ), голова Київської міської партійної організації — пройшов до парламенту під № 21 списку «Нашої України». Очолив паливно-енергетичний Комітет. Місце голови фракції (і лідера партії) тоді зайняв В'ячеслав Кириленко. 14 червня 2007 достроково припинив свої повноваження під час масового складення мандатів депутатами-опозиціонерами з метою проведення позачергових виборів до Верховної Ради України.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (НУНС), № 21 списку. Другий раз зайняв пост голови Комітету Верховної Ради України з питань ПЕК. 16 січня 2009 очолив фракцію НУНС (після відставки В'ячеслава Кириленка).

Влітку 2009 року Микола Мартиненко вийшов з партії на знак протесту проти руйнування «Нашої України» Віктором Ющенком та дискредитації ним демократичних цінностей, а разом з ним — кістяк Київської міської організації «Нашої України».

8 вересня 2011 року вступив до партії «Фронт Змін». Входить до Ради партії. Виконуючи виборче законодавство, тимчасово призупинив членство у «Фронті змін».

28 жовтня 2012 року обраний народним депутатом України 7-го скликання за списком ВО «Батьківщина». Втретє став главою паливно-енергетичного Комітету Верховної Ради України.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№ 14 у списку) від Народного фронту[2].

Сім'я[ред.ред. код]

Політик одружений, у нього четверо доньок.

Нагороди та державні ранги[ред.ред. код]

Орден Святого князя Володимира I ступеня.

Інше[ред.ред. код]

Микола Мартиненко очолює також Раду Українського центру економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова — найвідомішого та найавторитетнішого в Україні недержавного аналітичного центру.

Захоплюється читанням, любить активний відпочинок.

Спеціалізується на енергетиці. У Верховній Раді України 5-го, 6-го та 7-го скликань — голова Комітету з питань ПЕК, ядерної політики та ядерної безпеки. Під керівництвом Миколи Мартиненка профільний комітет активно створює законодавчу базу для розвитку та реформування української енергетики. Зокрема, були розроблені і прийняті закони, які дали поштовх стимулюванню заходів із енергозбереження та енергоефективності.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]