Мартинюк Адам Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Адам Іванович Мартинюк
Адам Іванович Мартинюк

Час на посаді:
11 травня 2010 — 12 грудня 2012
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Лавринович Олександр Володимирович
Наступник Ігор Калєтнік

Час на посаді:
11 липня 2006 — 20 вересня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Мартинюк Адам Іванович
Наступник Лавринович Олександр Володимирович

Час на посаді:
18 листопада 2003 — 4 квітня 2006
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Васильєв Геннадій Андрійович
Наступник Мартинюк Адам Іванович

Час на посаді:
9 липня 1998 — 21 січня 2000
Президент Леонід Кучма
Попередник Ткаченко Олександр Миколайович
Наступник Медведчук Віктор Володимирович

Народився 16 серпня 1950(1950-08-16) (63 роки)
село Ветли, Любешівський район, Волинська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Політична партія Kpu logo.png КПУ
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Комуністична партія України 12 травня 1998 14 травня 2002
4-го скликання
Комуністична партія України 14 травня 2002 25 травня 2006
5-го скликання
Комуністична партія України 25 травня 2006 23 листопада 2007
6-го скликання
Комуністична партія України 23 листопада 2007 6 грудня 2012
7-го скликання
Комуністична партія України 12 грудня 2012

Ада́м Іва́нович Мартиню́к (*16 серпня 1950, село Ветли, Любешівського району Волинської області) — український політик, кандидат історичних наук. Перший заступник Голови Верховної Ради України (19982000, 20032007, 20102012 рр.)

Біографія[ред.ред. код]

Народився 16 серпня 1950 у селі Ветли (на хуторі Зарогізне) Любешівського району Волинської області. Навчався у Ветлівській середній школі. У 19671968 роках працював лаборантом у цій же школі.

У 1968-1972 роках навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Лесі Українки (нині — Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки) за спеціальністю учитель історії та суспільствознавства. У 1976 році вступив до аспірантури Інституту суспільних наук АНУ.

  • 1972 — учитель історії в середній школі, село Велика Глуша Любешівського району.
  • 1972-1974 — аспірант, Інститут суспільних наук АНУ, м. Львів.
  • 1974-1975 — служба в армії.
  • 1975-1976 — аспірант, 1976-1979 — молодший науковий працівник, 1979-1981 — старший науковий працівник Інститут суспільних наук АНУ.
  • 1981-1988 — лектор, заступник завідувача Будинку політосвіти, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КПУ.
  • 1988-1989 — секретар Львівського міського комітету КПУ.
  • 1989-1990 — інструктор ідеологічного відділу Центрального комітету КПУ.
  • Листопад 1990 — вересень 1991 — перший секретар Львівський міського комітету КПУ.
  • 1991-1994 — охоронець службових приміщень агрофірми «Україна», місто Київ.
  • 1992-1993 — головний редактор газети «Товариш».

Політична кар'єра[ред.ред. код]

1991-1993 — член Соціалістичної партії України. Член Комуністичної партії України (з 1970). З 1993 (після відновлення КПУ) — головний редактор газети «Комуніст» (до жовтня 1997). Лютий 1997-1998 — голова Центрального штабу виборів КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 2-й секретар ЦК КПУ. Член фракції КПУ (05.-07.1998), позафракційний (07.1998-09.2000), член фракції КПУ (з 09.2000). 1-й заступник Голови (09 липня 1998-21 січня 2000). 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ № 265, Львівська область, висунутий виборцями, 1-й тур — 11.55 %, 4 місце з 8 претендентів.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Уповноважений представник фракції комуністів (05.2002-11.03), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (06.2002-11.03). 1-й заступник Голови ВР України (11.2003-04.06).

Народний депутат України 5-го скликання 04.2006-11.2007 від КПУ, № 2 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Член фракції КПУ (04.-07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання 11.2007-12.2012 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. 1-й заступник Голови (з 07.2006).

У 2007 році очолював ТСК з опрацювання проектів законів України про внесення змін до Конституції України.

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України[1][2]. Під його керівництвом цей закон було прийнято із порушеннями регламенту[3][4].

Народний депутат України 7-го скликання з 12.2012 від КПУ, № 8 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. Перший заступник голови фракції КПУ (з 12.2012). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з 12.2012).

Сім'я[ред.ред. код]

Дружина Валентина Пилипівна народилась 1956 року; у подружжя є дочка Наталія, 1979 року народження. Донька Адама Мартинюка знаходилась у машині, внаслідок зіткнення з якою загинув український гімнаст, призер Олімпійських ігор Олександр Береш

Скандали[ред.ред. код]

В період початку передвиборчої кампанії до виборів у Верховну Раду 2012 року ймовірний майбутній кандидат у народні депутати по мажоритарному округу № 23 Адам Мартинюк став об'єктом уваги активістів кампанії «Помста за розкол країни». Молоді люди здійснили три поїздки на округ. Під час кожної з них на активістів та журналістів здійснювали напади чи переслідували невідомі, сільська голова села Ветли Любов Павлік, представники Мартинюка, члени КПУ, священник місцевої церкви УПЦ МП та міліція.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

  • ТОП 100 — 2005. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • ТОП 100 — 2004. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • Почесний громадянин Любешева.

Посилання[ред.ред. код]

Література та публікації про Адама Мартинюка[ред.ред. код]

  • Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Любешів: «Ерудит», 2005. — 37-38 стор.
  • Творити добро — його багатство. До 60-річчя від дня народження. Газета «Нове життя», 21 серпня 2010 р., с. 8-9.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Голос України», 14 серпня 2010 р.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Нове життя», 4 вересня 2010 р., с. 3-7.
  • Іраїда Журавлюк. Зустріч з хлібом, любов'ю про синівську турботу. Газета «Нове життя», 28 жовтня 2010 р., с. 10.

Примітки[ред.ред. код]