Мартинюк Адам Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартинюк Адам Іванович
Мартинюк Адам Іванович
Час на посаді:
11 травня 2010 — 12 грудня 2012
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Лавринович Олександр Володимирович
Наступник Ігор Калєтнік
Час на посаді:
11 липня 2006 — 20 вересня 2007
Президент Віктор Ющенко
Попередник Мартинюк Адам Іванович
Наступник Лавринович Олександр Володимирович
Час на посаді:
18 листопада 2003 — 4 квітня 2006
Президент Леонід Кучма
Віктор Ющенко
Попередник Васильєв Геннадій Андрійович
Наступник Мартинюк Адам Іванович
Час на посаді:
9 липня 1998 — 21 січня 2000
Президент Леонід Кучма
Попередник Ткаченко Олександр Миколайович
Наступник Медведчук Віктор Володимирович
Народився 16 серпня 1950(1950-08-16) (62 роки)
село Ветли, Любешівський район, Волинська область
Національність українець
Політична партія Kpu logo.gif КПУ
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Україна Народний депутат України
3-го скликання
Комуністична партія України 12 травня 1998 — 14 травня 2002
4-го скликання
Комуністична партія України 14 травня 2002 — 25 травня 2006
5-го скликання
Комуністична партія України 25 травня 2006 — 23 листопада 2007
6-го скликання
Комуністична партія України 23 листопада 2007 — 6 грудня 2012
7-го скликання
Комуністична партія України 12 грудня 2012 —
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Мартинюк.

Ада́м Іва́нович Мартиню́к (*16 серпня 1950, село Ветли, Любешівського району Волинської області) — український політик, кандидат історичних наук. Перший заступник Голови Верховної Ради України (з 11 травня 2010).

Зміст

[ред.] Біографія

Народився 16 серпня 1950 у селі Ветли (на хуторі Зарогізне) Любешівського району Волинської області. Навчався у Ветлівській середній школі. У 1967–1968 роках працював лаборантом у цій же школі.

У 1968-1972 роках навчався у Луцькому державному педагогічному інституті ім. Лесі Українки (нині — Волинський національний університет імені Лесі Українки) за спеціальністю учитель історії та суспільствознавства. У 1976 році вступив до аспірантури Інституту суспільних наук АНУ.

  • 1972 — учитель історії в середній школі, село Велика Глуша Любешівського району.
  • 1972-1974 — аспірант, Інститут суспільних наук АНУ, м. Львів.
  • 1974-1975 — служба в армії.
  • 1975-1976 — аспірант, 1976-1979 — молодший науковий працівник, 1979-1981 — старший науковий працівник Інститут суспільних наук АНУ.
  • 1981-1988 — лектор, заступник завідувача Будинку політосвіти, заступник завідувача відділу пропаганди і агітації Львівського обласного комітету КПУ.
  • 1988-1989 — секретар Львівського міського комітету КПУ.
  • 1989-1990 — інструктор ідеологічного відділу Центрального комітету КПУ.
  • Листопад 1990 — вересень 1991 — перший секретар Львівський міського комітету КПУ.
  • 1991-1994 — охоронець службових приміщень агрофірми «Україна», місто Київ.
  • 1992-1993 — головний редактор газети «Товариш».

[ред.] Політична кар'єра

1991-1993 — член Соціалістичної партії України. Член Комуністичної партії України (з 1970). З 1993 (після відновлення КПУ) — головний редактор газети «Комуніст» (до жовтня 1997). Лютий 1997-1998 — голова Центрального штабу виборів КПУ.

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 2-й секретар ЦК КПУ. Член фракції КПУ (05.-07.1998), позафракційний (07.1998-09.2000), член фракції КПУ (з 09.2000). 1-й заступник Голови (09 липня 1998-21 січня 2000). 03.1994 — кандидат у народні депутати України, Франківський виборчий округ № 265, Львівська область, висунутий виборцями, 1-й тур — 11.55 %, 4 місце з 8 претендентів.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.06 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: народний депутат України, член КПУ. Уповноважений представник фракції комуністів (05.2002-11.03), член Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (06.2002-11.03). 1-й заступник Голови ВР України (11.2003-04.06).

Народний депутат України 5-го скликання з 04.2006 від КПУ, № 2 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. член фракції КПУ (04.-07.2006).

Народний депутат України 6-го скликання з 11.2007 від КПУ, № 6 в списку. На час виборів: 1-й заступник Голови ВР України, член КПУ. 1-й заступник Голови (з 07.2006).

10 серпня 2012 року у другому читанні проголосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», який суперечить Конституції України[1][2]. Під його керівництвом цей закон було прийнято із порушеннями регламенту[3][4].

[ред.] Сім'я

Дружина Валентина Пилипівна народилась 1956 року; у подружжя є дочка Наталія, 1979 року народження. Донька Адама Мартинюка знаходилась у машині, внаслідок зіткнення з якою загинув український гімнаст, призер Олімпійських ігор Олександр Береш

[ред.] Скандали

В період початку передвиборчої кампанії до виборів у Верховну Раду 2012 року ймовірний майбутній кандидат у народні депутати по мажоритарному округу № 23 Адам Мартинюк став об'єктом уваги активістів кампанії «Помста за розкол країни». Молоді люди здійснили три поїздки на округ. Під час кожної з них на активістів та журналістів здійснювали напади чи переслідували невідомі, сільська голова села Ветли Любов Павлік, представники Мартинюка, члени КПУ, священник місцевої церкви УПЦ МП та міліція.

[ред.] Нагороди та відзнаки

  • ТОП 100 — 2005. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • ТОП 100 — 2004. Найвпливовіші люди України (журнал «КореспонденТ»)
  • Почесний громадянин Любешева.

[ред.] Посилання

[ред.] Література та публікації про Адама Мартинюка

  • Петро Кравчук. «Книга рекордів Волині», Любешів: «Ерудит», 2005. — 37-38 стор.
  • Творити добро — його багатство. До 60-річчя від дня народження. Газета «Нове життя», 21 серпня 2010 р., с. 8-9.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Голос України», 14 серпня 2010 р.
  • Іван Гаврилишин. Серце його добром нагріте. Газета «Нове життя», 4 вересня 2010 р., с. 3-7.
  • Іраїда Журавлюк. Зустріч з хлібом, любов'ю про синівську турботу. Газета «Нове життя», 28 жовтня 2010 р., с. 10.

[ред.] Примітки

  1. ↑ 67 інституцій громадянського суспільства аргументовано закликали депутатів не голосувати за прийняття законопроекту «Про засади державної мовної політики» — Сайт «Майдан»
  2. ↑ Висновок Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності 23.05.2012
  3. ↑ Більшість зі штовханиною просунула мовний закон Колесніченка — 1+1. ТСН
  4. ↑ ЗАКОН ПРО МОВИ УХВАЛИЛИ — Українська Правда
  5. ↑ Указ Президента України № 35/2013 від 22 січня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України»
  6. ↑ Указ Президента України № 816/2010 від 16 серпня 2010 року «Про нагородження А.Мартинюка орденом князя Ярослава Мудрого»
  7. ↑ Указ Президента України № 1193/2005 від 23 серпня 2005 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 14-ї річниці незалежності України»
 Цю статтю потрібно вікіфікувати, щоб привести її вигляд до стандартів Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або покращенням розмітки статті. (Травень 2007)
Керівники Верховної Ради УРСР та України
УРСР УРСР (1938–1991)
Голови Верховної Ради
Голови Президії
Україна Україна (з 1991)
Голови Верховної Ради
Перші заступники Голови Верховної Ради
Іван Плющ • Василь Дурдинець • Олександр Ткаченко • Адам Мартинюк • Віктор Медведчук • Адам Мартинюк • Геннадій Васильєв • Адам Мартинюк • Олександр Лавринович • Адам Мартинюк • Ігор Калєтнік
Заступники Голови Верховної Ради
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартинюк_Адам_Іванович&oldid=12519455