Мартин Шонгауер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартин Шонгауер
Martin Schongauer
Martin Schongauer profil.JPG
Шонгауер.Фрагмент скульптури Фредеріка Бартольді в місті Кольмар.
Дата народження 1435
Дата смерті 2 лютого 1491(1491-02-02)
Національність німець
Жанр вівтарі, портрети, гравюри
Напрямок Відродження
Роки творчості 1464 - 1490

Мартин Шонгауер (нім. Martin Schongauer, бл. 1435, Кольмар — 2 лютого 1491, Брейзах, Баден) — німецький художник 2-ї половини 15 століття. Малював релігійні картини, портрети. Відоміший як гравер, що створив більше сотні офортів.

Маловідомі німецькі майстри[ред.ред. код]

Бурхлива і сповнена воєн історія Західної Європи позбавила нас багатьох свідоцтв про життя і творчість майже всіх німецьких майстрів. Не біографії, а якийсь пунктир, уривки відомі про життя Матіаса Грюневальда, Стефана Лохнера, Мартина Шонгауера, вчителя Дюрера — Міхаеля Вольгемута.

Дюрер і Шонгауер[ред.ред. код]

Шонгауер — старший за віком сучасник Дюрера. Їх долі ніде не перетинались. Але молодий і допитливий Дюрер десь бачив офорти Шонгауера і забажав побачити самого майстра. Швидкий рух у новин, але не всі новини доходять до того, кому вони потрібні. От і наполегливий Дюрер дістався міста, де жив Шонгауер. Тільки там йому і розповіли, що майстер помер. Але вказали на оселю, де мешкали живі брати померлого. Дюрер дістався оселі, знайшов братів і розповів про себе. Вони повірили настирному подорожньому. І Дюрер мав щасливу змогу бачити справжні дошки померлого майстра, з яких друкували гравюри, гравюри, що спонукали Альбрехта їхати далеко за обрій. Паломники іхали в Рим , щоби припасти до реліквій, аби врятувати душу чи вилікувати хворе тіло. Дюрер іхав припасти до мистецьких реліквій, аби розширити обрії свого пізнання і стати майстром, не гіршим за попередніх.

Маловідома біографія[ред.ред. код]

Батька звали Каспар і він працював ювеліром в місті Аугсбург. Родина перебралася у Кольмар приблизно у 1445 р. Окрім Мартина, в родині були сини Людвиг, Каспар та Пауль.

Це Ельзас, прикордонна територія і для Німеччини, і для Франції. Ельзас декілька разів завойовували то Німеччина, то Франція. В 20 столітті Ельзас віддали у склад Франції.

Сам Мартин більшу частину життя працював в місті Кольмар. Завдяки йому в місті виникла своя школа граверів. Лише у 1488 році він перебрався в Брейзах. Це — все, що відомо.

Картини[ред.ред. код]

Ті декілька картин, що зберіглися до 21 століття, мало що прояснюють в життєписі Шонгауера. Він брався за традиційні сюжети і майже традиційно їх вирішував. За близькість художньої манери до творів майстрів Фландрії в Італії Шонгауера прозивали Прекрасний Мартин або Мартин Антверпенський (тобто фламандський). Гравюри Шонгауера знав Джорджо Вазарі. Він розповідав, що одну з гравюр німецького майстра вивчав і копіював сам Мікеланджело.

Слід визначити, що в картинах і гравюрах Шонгауера є домішки пізньої готики. Але вони позбавлені готичної експрессії, більш м'які і привітні за твори німців-сучасників. Позбавлені твори і занадтої трагічності, що притаманна всім картинам уславленого Грюневальда.

Офорти Шонгауера[ред.ред. код]

Посмертна слава[ред.ред. код]

Більш обдаровані і уславлені майстри і Німеччини, і Іспанії, і Франції затьмарили творчість Шонгауера. Гіпноз імені Дюрера творить хибну уяву, що Німеччина дала тільки одного надзвичайно талановитого майстра. Дюрер вдало повернув вектор німецького мистецтва в бік Італії, батьківщини мистецтв. Історія залишила нам загадку, як би оцінювали творчість Шонгауера, переберись він в Венецію, як Дюрер, яким шляхом пішов би його розвиток як митця.

В 19 столітті скульптуру земляка з Кольмара, художника Шонгауера, створив уславлений скульптор Фредерік Бартольді. Молодий і привабливий Шонгауер, гармонійний і щиро заглиблений в свої думи, навряд чи був таким насправді. Але майстер заслуговєе і на повагу нащадків, і на монумент в Кольмарі.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Wikisource-logo.svg [[wikisource:Catholic Encyclopedia (1913)/Martin Schongauer «|Martin Schongauer]»]. Catholic Encyclopedia. New York: Robert Appleton Company. 1913. [wikisource:Catholic Encyclopedia (1913)/Martin Schongauer.