Мартин жовтоногий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартин жовтоногий
Мартин жовтоногий, Польща
Мартин жовтоногий, Польща
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Мартин жовтоногий
Біноміальна назва
Larus cachinnans
Pallas, 1811
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Larus cachinnans
EOL: 1178521
ITIS logo.jpg ITIS: 554270
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 181388
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 119609
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Larus cachinnans

Мартин жовтоногий (Larus cachinnans)  — великий птах родини мартинових, гніздиться головним чином на території Росії та України в районах, що прилягають до Чорного та Каспійського морів, а також у меншому ступені в Казахстані, Угорщині, Білорусі та Польщі. В Україні осілий, кочовий, перелітний вид.

Зауваження щодо систематики[ред.ред. код]

До кінця ХХ ст. мартина жовтоногого розглядали як підвид мартина сріблястого — Larus argentatus cachinnans [1]. Проте систематика так званих білоголових мартинів була переглянута і нині ці види більшість авторів вважають самостійними[2]. Згідно з фундаментальним дослідженням французького орнітолога Пьера Єзу[3] мартин жовтоногий входить до складу групи, що складається з дев'яти видів: сріблястий мартин (Larus argentatus), мартин чорнокрилий (L. fuscus), східно-сибірський мартин (L. vegae), середземноморський мартин (L. michahellis), американський сріблястий мартин (L. smithsonianus), жовтоногий мартин (L. cachinnans), вірменський мартин (L. armenicus), барабинський мартин жовтоногий L. barabensis і східний L. heuglini. Дискусії з приводу цього списку продовжуються досі, проте відносно видової самостійності жовтоногого мартина суперечок більше немає.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Великого розміру світлий мартин. За загальними розмірами практично не відрізняється від мартинів сріблястого та середземноморського. Маса тіла 0,6—1,3 кг, довжина тіла 52—67 см, розмах крил 128—158 см. У дорослого птаха спина і крила зверху сірі; верхівка крил чорна, з білими плямами; по краю внутрішніх першорядних махових і по краю другорядних махових пер проходить вузька біла смуга; решта оперення біла; навколо очно кільце жовтогаряче; дзьоб жовтий, спереду на нижній щелепі червона пляма; ноги і райдужна оболонка ока жовті. У молодого птаха першого року життя пера спини і верхні покривні пера крил бурі, зі світлою облямівкою; махові пера темно-бурі; другорядні — з білою верхівкою; решта оперення білувата, з темними рисками на голові та шиї і темними плямами на нижній частині тулуба; хвіст біля основи білуватий, на кінці хвоста темно-бура смуга; дзьоб темно-бурий; ноги бурувато-рожеві; райдужна оболонка ока коричнева; навколо очного кільця нема. На другому році життя верх частково набуває сірого кольору, а груди і черево — білого.

Дорослий жовтоногий мартин від сріблястого відрізняється темнішою спиною, темнішим верхом крил і жовтим забарвленням ніг; від дорослого чорнокрилого мартина — сірою спиною і сирим верхом крил. Молодого птаха від молодих особин подібних за розмірів мартинів відрізнити складно[4].

Поширення[ред.ред. код]

Від середземноморського узбережжя Піренейського узбережжя на схід до пониззя Керулена та оз. Далайнор. На північ від північного узбережжя Середземного, Чорного, Азовського, Каспійського морів та пониззя впадаючих у них рік, у Західному Сибіру до 56-ї паралелі, до північного узбережжя Байкала, долини Муї. На південь до південного узбережжя Каспійського моря, озер Іссик-Куль та Лобнор, котловини Великих Озер в північно-західній Монголії, Хангая, долини Керулена. Острови: Азорські, Зеленого мису, Мадейра, Канарські, Середземного та Адріатичного морів.

В Україні гніздиться майже на всій території, крім гір та Північного Лівобережжя. Розселення мартина жовтоногого з колоній азово-чорноморського узбережжя на внутрішні водойми України та формування тут стійких гніздових угрупованнь стало можливим після значної антропогенної трансформації континентальних екосистем України, у першу чергу після появи на Дніпрі низки великих водосховищ, а також великої кількості риборозплідних ставів. На території України в останні десятиріччя ХХ ст. сформував у басейнах великих річок чотири нових гніздові угруповання: середньодніпровське, східне (у басейні ріки Сіверський Донець), західне (у басейні рік Західний Буг) та центральне (у басейні ріки Південний Буг), що складаються як з постійно, так і непостійно існуючих колоній[5]. Мігрує скрізь; регулярно зимує вздовж морського узбережжя, на Дніпрі та на заході країни, на водоймах решти території трапляється взимку зрідка[4].

На більшій частині ареалу це перелітний птах. Зимує в південних частинах ареалу на побережжях Середземного моря, у Перській затоці.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінюється в 310—580 тис. пар, в Україні — 12,5—17,5 тис. пар[6].

Гніздування[ред.ред. код]

Кладка мартина жовтоногого

До будівництва гнізда приступають із настанням тепла. Гніздо будують обидва птахи із стебел очерету, різноманітних злаків, листків дерев. У повній кладці як правило буває 3 яйця. Розміри та забарвлення яєць дуже варіюють. Основний тон їх частіше має відтінки від світло-зеленого до темно-коричневого, із чорними плямами. Кладка складається зазвичай з 3 яєць. Кладку насиджують 28—30 днів як самець так і самка. Молоді птахи гніздо залишають у віці 45—50 днів. Після вильоту птахи тримаються зграями.

Живлення[ред.ред. код]

Живляться жовтоногі мартини переважно рибою. У трансформованих екосистемах України мартин жовтоногий живиться стабільними доступними масовими кормами. Основним таким кормом є мертва риба (від 42,7 до 71,7 % раціона). Як додаткові корми використовуються мишоподібні гризуни, птахи, корми антропогенного походження[5].

Джерела[ред.ред. код]

  1. * Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М: Наука, 1988. — 416 с.
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М.: Наука, 1990. — 727 с. — ISBN 5-02-005300-7.
  3. Yesou P. Trends in Systematics, Systematics of Larus argentatus-cachinnans-fuscus. – Complex Revisited, Dutch Birding. – 2002. – 24(5). – Р. 271-298.
  4. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  5. а б Атамась Н. С. Аутекологічні особливості мартина жовтоногого (Larus cachinnans Pallas, 1811) у зв'язку з розселенням на території України: Автореф. дис… канд. біол. наук: 03.00.08 — зоологія / Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України. — К., 2008. — 18 с
  6. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Зовнішні посилання[ред.ред. код]