Мартин морський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартин морський
Great Black-backed Gull Larus marinus.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Мартин морський
Біноміальна назва
Larus marinus
(Linnaeus, 1758
Поширення: червоний — тільки гніздовий період, фіолетовий — зустрічається круглорічно, блактиний — поширений тільки взимку
Поширення: червоний — тільки гніздовий період, фіолетовий — зустрічається круглорічно, блактиний — поширений тільки взимку
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Larus Larus marinus
EOL: 1049577
ITIS logo.jpg ITIS: 176815
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 144197
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 8912
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Larus Larus marinus

Мартин морський (Larus marinus) — птах родини мартинових. Гніздиться узбережжях північної частини Атлантичного океану — в Північній Америці та Європі. В Україні залітний вид.

Опис[ред.ред. код]

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Молодий птах

Мартин досить великих розмірів. Маса тіла 1,3-2,2 кг, довжина тіла 64-78 см, розмах крил 150–170 см. У дорослого птаха в шлюбному вбранні спина і верх крил сірувато-чорні; решта оперення біла; на верхівці зовнішніх першорядних махових пер білі плями, по краю внутрішніх першорядних і другорядних махових пер проходить вузька біла смуга; навколоочне кільце червоне; дзьоб жовтий, з червоною плямою спереду на нижній щелепі; ноги рожеві; райдужна оболонка ока жовта або сірувата; у позашлюбному оперенні голова, шия і воло з буруватими плямами. У молодого птаха першого року життя пера спини і верху крил темно-бурі, зі світлою облямівкою; махові пера темно-бурі, другорядні — з білою верхівкою; решта оперення білувата, з темними рисками і плямами; хвіст білуватий, з темною смугою на кінці; дзьоб темно-бурий; райдужна оболонка ока коричнева; навколоочного кільця нема; на другому році в оперенні спини і крил з'являється сірий колір; голова, шия і весь низ білуваті, з незначною бурою строкатістю; на третьому році спина і частина покривних пер крил сірувато-чорні.

Дорослий морський мартин від дорослого чорнокрилого мартина відрізняється більшими розмірами та рожевими ногами; молодий птах від молодого чорнокрилого мартина — більшими розмірами і світлішим забарвленням, особливо нижньої частини тулуба, хоча іноді відрізнити складно.[1]

Голос[ред.ред. код]

Голос

Голос подібний до голосу жовтоногого мартина, але нижчий за тональністю.

Поширення[ред.ред. код]

Морський мартин гніздиться на узбережжях північної частини Атлантичного океану: в Північній Америці та Європі (від Франції до Кольського півострова). Населяє також острови: Ісландія, Фарерські, Британські, Ведмежий, Шпіцберген. Протягом ХХст. відмічене інтенсивне розширення ареалу як на південь, так і на північ. Взимку птахи здійснюють міграції з північних районів гніздового ареалу у більш південні (до Середземномор'я).[2] Проте частина птахів не відлітає, живлячись на сміттєзвалищах.

Чисельність[ред.ред. код]

Чисельність в Європі оцінена в 110–180 тис. пар, вона зростає. Зимує в межах Європи понад 150 тис. особин[3].

Гніздування[ред.ред. код]

Кладка морського мартина
Пухові пташенята в гнізді

Статевої зрілості морські мартини досягають у віці 4-5 років. Гніздяться на скелястих морських узбережжях та прибережних островах окремими парами або невеликими розррідженими колоніями. Гніздовий період триває з квітня до липня. Повна кладка складається з 2-3 яєць. Забарвлення яєць від сірувато-вохристого до оливково-бурого з глибокими сірими і поверхневими темно-бурими плямами. Гніздо будує з рослинного матеріалу, його діаметр близько 40 см; діаметр лотка — 26 см. Насиджування триває 27-29 діб. Новонароджені пташенята важать 80-90 г. На наступний день батьки починають їх годувати, відригуючи рибу. Молоді птахи починають літали через сім — вісім тижнів.[4]

Живлення[ред.ред. код]

Склад кормів має географічну, сезонну, статеву та вікову мінливість. Основна здобич морського мартина — риба. Інколи мартини також вживають комах, ракоподібних, молюсків, дрібних птахів та їх яйця, ссавців та покидьки. Живляться на відкритій воді, а також на полях та сміттєзвалищах. Часто супроводжують риболовні судна, підбираючи відходи промислу. Досить часто спостерігається клептопаразитизм по відношенню до пухівок, інших мартинів, поморників. В умовах експерменту мартини з'їдали в середньому 450 г, що складає36% від середньої ваги дорослого птаха.[4]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — ISBN 966-7710-22-X
  2. Степанян Л. С. Конспект орнитологической фауны СССР. — М.: Наука, 1990. — ISBN 5-02-005300-7
  3. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  4. а б Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М: Наука, 1988.

Література[ред.ред. код]

  • Фауна Украины. Т. 4. Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський. — К: Вид-во АН УРСР, 1957. — 432 с.