Мартунинський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартунинський район
Մարտունու շրջան
NKR locator Martuni.png
Районний центр Мартуні
Найбільше місто Мартуні
Країна Нагірно-Карабаська Республіка
Офіційна мова вірменська
Населення
 - повне 23 200[1]
 - густота 24.35
Площа
 - повна 951 км²

Мартунинський район (вірм. Մարտունու շրջան) — адміністративна одиниця у складі Нагірно-Карабаської Республіки. Адміністративний центр — Мартуні. Невелика частина району на сході (заштрихована на мапі) залишається під контролем Азербайджану.

Географія[ред.ред. код]

На півдні межує з Гадрутським районом, на заході та північному заході з Аскеранським районом, на сході та північному сході з Азербайджаном. Східна частина району контролюється Азербайджаном, який вже заснував там азербайджанське поселення Наргізтепе. Влада Азербайджану планує заселити туди 5 тис. азербайджанців.

Район розташований на південному сході Нагірно-Карабаської Республіки. Найбільшими річками є: Амарас, Варанда, Ішханагет, Кірс та Хонашен.

Транспорт[ред.ред. код]

У Мартунинському районі є кілька основних автошляхів:

  • Головна внутрішньореспубліканська траса «Північ—Південь» (Мартакерт — Дрмбон — Степанакерт — Кармір Шука — Гадрут);
    • Відгалудження від траси «Північ—Південь» від Кармір Шука до райцентру Мартуні;
  • Траса Мартуні — Степанакерт;
  • Траса Гадрут — Мартуні — Акн (розгалудження на Степанакерт та Мартакерт).

Населення[ред.ред. код]

Хоч район за площею і невеликих розмірів, але за кількістю населення серед інших районів найбільший (не враховуючи столицю). Щільність населення також найбільша. Після війни демографічний стан району не дуже змінився. Це пов’язано з тим, що головнокомандувачем Мартунинського укріпрайону був Монте Мелконян. Під час його командування район не втратив ні сантиметра.

Пам’ятники історії та архітектури[ред.ред. код]

Монастир Амарас, IV ст.
  • Монастир Амарас;
  • Пам’ятники Амараської долини (селища, каплиці та ін.);
  • Кармір Єхці (XIII століття, усипальниця Мелік-Пашаянів);
  • Церква Григоріса (1667—1676 рр., село Херхер поблизу Цоватеха);
  • Мавас (Мамас) (монастир XIII століття);
  • Пам’ятники села Гавахан (церкви XIX и XVI століть, стародавні цвинтарі);
  • Пам’ятники села Чартар (монастир Єгіше, церква Сурб Геворг, пам’ятники-джерела, поселення бронзового століття;
  • Фортеця Хленхут в Гіші;
  • Пам’ятники в околицях села Ннгі: останки церков, кладовищ, господарських будівель (в тому числі млинів);
Дерево, якому дві тисячі років
  • Церква Сурб Таргманчац в Кагарці;
  • Пам’ятники Бердашена: фортеця Кусаберд-Ахчкаберд, церква Мец Нахатак (1676 рік), недобудована каплиця Піці Нахатак, церква Сурб Аствацацин та ін.;
  • Пам’ятники села Хаци: церква Брі Єхци (XII—XIII століття, є останки будівлі V—VI століття), церква Сурб Аствацацин;
  • Пам’ятники села Тахавард: церква XVII—XVIII століть, дві церкви XIX століття, хачкари, пам’ятники-джерела, курганні пагорби та ін.;
  • Пам’ятники села Саргісашен: цвинтар, хачкар 1257 р., церква Сурб Аствацацин, пам’ятник-джерело Тандзі ахпюр, млини в Булванц дзорі, останки древніх поселень;
  • Пустинь Гевонданц Анапат (будівлі V—VII та XIII століть);
  • Двотисячелітнє дерево в селі Схторашен;

та інші

Примітки[ред.ред. код]