Марцеліна Даровська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марцеліна Даровська
Marcelina Darowska
MarcelinaDarowska1DSC 0167.JPG
Народилася 16 січня 1827(1827-01-16)
Померла 5 січня 1911(1911-01-05) (83 роки)
Язловець
Національність полька
Ім'я при народженні Марцеліна Котович
Відома засновниця Згромадження Непорочного зачаття Пречистої Діви Марії
Діяльність релігійна діячка, просвітителька, благодійність
Титул графиня
Батько Ян Котович
Матір Максимлія Ястржембська
Чоловік Кароль Верига Даровський

Блаженна Марцеліна Даровська (пол. Marcelina Darowska, *16 січня 1827 р. в Шуляках (тепер — Жашківський район Черкаської облсти) — польська шляхтичка, графиня,[1] релігійна діячка, просвітителька, благодійниця (Римо-Католицької церкви).

Коротка біографія[ред.ред. код]

5-а дитина поміщицької сім'ї Котовичів. Батько - маршалок шляхти.[2] Навчалася в Одесі[3]. Змалечку мріяла стати черницею. У 22 роки вийшла заміж за Кароля Веригу Даровського, осіла в Жерді над Збручем (Камянецький повіт), народила сина (невдовзі помер), через три роки овдовіла. Залишила малу донечку родичам, для порятування здоров'я виїхала за кордон Біля образу Чорної Мадонни в Ченстохові залишила свої шлюбні персні, дала обітницю жити «у Бозі й для Бога» (пише Credo).

Разом з Юзефою Карською 1857 р. заснувала в Римі конґреґацію (згромадження) Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, щоб працювати над відродженням сім'ї, належно виховуючи молодих жінок. Повернувшись в Україну 1863 року, стала засновницею, першою настоятелькою монастиря сестер-непорочниць у Язловці біля Бучача на Тернопільщині (першої християнської школи-інтернату для дівчаток зі шляхетних католицьких родин).

Семеро черниць на чолі з матір'ю Марцеліною створили заклад, який став взірцем для таких шкіл по всій тодішній Польщі, Західній Україні, Білорусі. Новаторство Марцеліни Даровської — впровадження індивідуального підходу в навчання молоді. З благословення Папи Пія ІХ сестрам Непорочного Зачаття було даровано (1863 року дідичем Язловця бароном Блажовським[4]) під монастир палац польської королівської родини Понятовських.

Мати Марцеліна закладала школи початкового типу для сільських дітей Поділля (навчали дітей усіх віросповідань). До Другої світової війни школи сестер-непорочниць діяли в Польші, Україні, Білорусі.
1881 року рада згромадження сестер-непорочниць прийняла проект засновниці Марцеліни Даровської, за яким монастир паулінів в Нижневі ставав навчальним закладом для дітей з родин, які постраждали за участь в польському повстанні 1863 року. 24 травня 1881 року в дідича Теодора графа Лянцкоронського було викуплено ґрунт кляштору, 1883 року відкрито школу, каплицю.

Померла 5 січня 1911 року, похована у Язловці[5].

Монастир і школу 1946 року закрила радянська влада, через 50 років сестрам вдалося повернути каплицю, частину кімнат у колишньому дворянському домі, освятити відновлені катакомби, де спочивають померлі сестри.

6-го жовтня 1996 року в Римі Папа Йоан Павло ІІ проголосив Марцеліну Даровську блаженною, 1 вересня 1999 р. львівський митрополит Мар'ян Яворський проголосив каплицю сестер в Язловці Санктуарієм блаженної Марцеліни Даровської.

Зображається у характерному для сестер-непорочниць повністю білому вбранні, часто в оточенні дітей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Г. Яворський. Даровська Марцеліна // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c. с. 466.
  2. О. Jacek Woroniecki. Darowska Weryha z Kotowiczów Marcelina (1827-1911)… S. 437.
  3. Центр гармонія. Монастир сестер Непорочниць, XVII ст., Язлівець
  4. Язловець
  5. Язловець

Джерела[ред.ред. код]

  • Г. Яворський. Даровська Марцеліна // Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4. — ISBN 966-528-197-6. — Т. 1: А-Й. — 2004. — 696 c.
  • O. Jacek Woroniecki. Darowska Weryha z Kotowiczów Marcelina (1827-1911) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937.— T. IV, zeszyt 16.— S. 437-438 (пол.)

Посилання[ред.ред. код]