Маршал Гарві Стоун

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маршалл Харві Стоун
Marshall Harvey Stone
Marshall stone.jpeg
Народився 17 квітня 1903(1903-04-17)
Нью-Йорк
Помер 9 січня 1989(1989-01-09) (85 років)
Мадрас
Місце проживання США США
Громадянство США США
Галузь наукових інтересів функціональний аналіз, булева алгебра
Alma mater Гарвардський університет
Відомий завдяки: теорема Стоуна — фон Неймана
теорема Стоуна-Вейєрштрасса
Компактифікація Стоуна-Чеха
Батько Харлан Фіск Стоун

Маршалл Харві Стоун (англ. Marshall Harvey Stone 8 квітня 1903, Нью-Йорк — 9 січня 1989 року, Мадрас, Індія) американський математик, який сприяв вивченню таких розділів математики, як реальний аналіз, функціональний аналіз та булева алгебра.

Біографія[ред.ред. код]

Стоун — син Харлана Фіска Стоуна, який був Головним суддею Сполучених Штатів в 1941–1946 роках. Сім'я Маршала Стоуна очікувала, що він стане юристом, як його батько. Але Маршал полюбив математику, коли навчався в Гарвардському університеті. Він отримав ступінь доктора математичних наук (Ph.D.) у Гарвардському університеті 1926 року, захистивши дисертацію з диференціальних рівнянь під керівництвом Біркгофа Джорджа Девіда. Починаючи з 1925 року Маршал починає викладати. Спочатку у Гарвардському, а згодом у Єльському та Колумбійському університетах. Стоуна було підвищено до посади професора (англ. Full Professor) у Гарварді в 1937 році.

Під час Другої світової війни Стоун виконував секретні дослідження як співробітник «Служби Військово-морських Операцій» і «Служби Начальника штабу» Департаменту війни Сполучених Штатів Америки. У 1946 він став деканом факультету математики в Чиказькому університеті (цю посаду він займав до 1952). Він працював в цьому університеті до 1968, після чого він викладав в університеті Массачусетс-Амхерст (англ. University of Massachusetts Amherst) до 1980 року.

Факультет, до якого він долучився у 1946 році, був у поганому стані(хоча в кінці 20-ого століття це був найкращий з американських математичних факультетів, завдяки лідерству Еліекіма Гастингса Мура англ. Eliakim Hastings Moore). Стоун зробив колосальну роботу для того, щоб Чиказький факультет знову став популярним, головним чином завдяки найняттю Пола Річарда Халмоша, Андре Вейля, Саундерса Маккейна, Антоні Зігмунда і Чень Синьшеня (кит. 陳省身).

Роботи[ред.ред. код]

У 1930-х роках Стоун зробив такі важливі праці:

Стоун був обраний в Національну академію наук (США) в 1938 році. Він був головою Американського математичного товариства (1943–1944 роки) і Міжнародного математичного союзу (1952–1954 роки). У 1982 році він був нагороджений Національною науковою медаллю США.

Вибрані публікації[ред.ред. код]

  • «A comparison of the series of Fourier and Birkhoff». Trans. Amer. Math. Soc. 28 (4). 1926. с. 695–761. MR 1501372. 
  • Linear transformations in Hilbert space and their applications to analysis. New York: American Mathematical Society. 1932. [1]
  • «Boolean algebras and their applications to topology». Proc Natl Acad Sci U S A 20 (3). 1934. с. 197–202. PMC 1076376. 
  • The theory of real functions. Ann Arbor: Edwards Brothers. 1940. 
  • «Mathematics and the future of science». Bull. Amer. Math. Soc. 63 (2). 1957. с. 61–76. MR 0086013. 
  • Lectures on preliminaries to functional analysis. Madras: Institute of Mathematical Sciences. 1963. Notes by B. Ramachandran  (50 pages)

Дивіться також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]