Марінер-4
| Mariner 4 | |
|---|---|
 Автоматична міжпланетна станція | |
| Основні параметри | |
| Повна назва | Mariner 4 |
| COSPAR ID | 1964-077A |
| NORAD ID | 00938 |
| Організація | НАСА |
| Оператор | США |
| Тип апарата | орбітальний |
| Проліт | Марса |
| Дата прольоту | липень 1965 |
| Штучний супутник | Сонця |
| Дата запуску | 28 листопада 1964 19:22:05 UTC |
| Ракета-носій | Atlas Agena D 289D (AA11) |
| Космодром | Канаверал |
| Технічні параметри | |
| Маса | 260,8 |
| Розміри | 1,3 × 2,9 м |
| Потужність | 170 |
| Джерела живлення | Сонячні батареї |
| Орбітальні дані | |
| Велика піввісь | 199 591 220 |
| Ексцентриситет | 0,17024754 |
| Нахил орбіти | 2,51 ° |
| Період обертання | 562,888 днів |
| Вебсторінка | |
| Вебсторінка | NASA NSSDC Master Catalog |
Mariner 4 (разом із «Марінер-3[en]» відомий як Mariner-Mars 1964) — безпілотний космічний апарат, 4-м у серії космічних апаратів, призначених для дослідження планет у режимі прольоту в рамках програми «Марінер». Запущений 28 листопада 1964 року[1] для дослідження міжпланетного простору Сонячної системи. Пролетів повз Марс на висоті близько 9846 кілометрів і передав на Землю його перші знімки. Загалом було передано 22 знімки поверхні. Це були перші зображення іншої планети, коли-небудь повернуті з глибокого космосу. Фотографії покрили невелику ділянку поверхні розміром 300 × 300 км. Зображена на них мертва поверхня, вкрита кратерами, значною мірою змінила уявлення наукової спільноти про можливість життя на Марсі[2][3]. Згідно з даними «Марінера-4», Марс дуже нагадував Місяць, і лише інформація «Маринера-6 і «Марінера-7» показала, що це не так. «Марінер-4» також встановив, що атмосфера Марса за густиною не перевищує 1 % земної і складається переважно з вуглекислого газу. Іншими цілями місії було проведення вимірювань полів і частинок у міжпланетному просторі поблизу Марса, а також отримання досвіду і знань про інженерні можливості для міжпланетних польотів великої тривалості.
Спочатку очікувалося, що «Марінер-4» пробуде в космосі вісім місяців, але місія тривала близько трьох років на сонячній орбіті[4]. Надалі «Марінер-4» працював на навколосонячній орбіті, передаючи, зокрема, інформацію про сонячний вітер.
Зв'язок зі станцією було втрачено в грудні 1967 року. Нині космічний апарат покинутий на зовнішній геліоцентричній орбіті[5][6].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ NASA - NSSDCA - Spacecraft - Details. nssdc.gsfc.nasa.gov. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Mariner IV. web.archive.org. 20 червня 2002. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Cruise Mode. web.archive.org. 30 грудня 2008. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ https://www.jpl.nasa.gov. Mariner 4 - Mars Missions - NASA Jet Propulsion Laboratory. NASA Jet Propulsion Laboratory (JPL) (амер.). Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Paul (5 січня 2004). : : d u r a : m a t e r : :: Beagle! Here Beagle, Beagle... Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Pyle, Rod (2012). Destination Mars. Prometheus Books. p. 348. ISBN 978-1-61614-589-7.
Врешті-решт він приєднався до свого брата, “Марінера-3”, який загинув... на широкій навколосонячній орбіті
Джерела[ред. | ред. код]
- Mariner 4 Mission [Архівовано 23 липня 2009 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
