Марін Ле Пен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марін Ле Пен
Marine Le Pen
Марін Ле ПенMarine Le Pen
Марін Ле Пен (квітень 2012)

Нині на посаді
На посаді з 16 січня 2011
Попередник Жан-Марі Ле Пен

Час на посаді:
20 липня 2004 — зараз

Народилася 5 серпня 1968(1968-08-05) (46 років)
м. Нейї-сюр-Сен (92)
Громадянство Франція Франція
Національність Француженка
Політична партія Національний фронт
Рідня Жан-Марі Ле Пен
Професія правник
Релігія Католичка

Марі́н Ле Пен (фр. Marine Le Pen) (народилася 5 серпня, 1968 м. Нейї-сюр-Сен, О-де-Сен, Франція) — французький політик, правник за фахом, голова політичної партії Національний фронт. Марін Лепен — наймолодша донька засновника та багаторічного голови Національного фронту Жана-Марі Ле Пена. Працювала юристом, обиралася до муніципальних та регіональних рад, нині — депутат Європейського парламенту.

Біографія[ред.ред. код]

Марін — наймолодша з трьох доньок Жана Марі Ле Пена від шлюбу з першою дружиною П'єреттою Лалан. Після закінчення школи навчалася на правничому факультеті Паризького університету. Після закінчення університету 1991 року працювала адвокатом. Під час юридичної практики адвокатом також надавала послуги нелегальним іммігрантам.

Марін Ле Пен була заміжня з Франком Шафруа, від цього шлюбу має трьох дітей. Її другим чоловіком був Ерік Йоріо, колишній секретар Національного фронту, з яким вона пізніше теж розлучилася.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Ще під час навчання в Паризькому університеті була активною у студентській спілці, близької до НФ. Була членом Національного фронту, де головував її батько Жан-Марі Ле Пен ще з 1986 року. Вперше брала участь у виборах в Парижі у 24-річному віці, однак набрала лише 11% голосів. 1998 року була обрана до регіональної ради Па-де-Кале. У 2004 та 2009 роках обиралася до Європейського парламенту від регіону Іль-де-Франс.

Ще до відставки її батька, голови Національного фронту заявляла про бажання брати участь у виборах голови партії. 12 квітня 2010 року Жан-Марі Ле Пен заявив про відставку з посади голови партії і був обраний почесним головою Національного фронту. Під час виборів голови партії 15–16 січня 2011 року Марін Ле Пен отримала майже 68% голосів і стала головою Національного фронту.

У першому турі президентських виборів 22 квітня 2012 року посіла третє місце, набравши 18.0% голосів (Олла́нд 28.63%, Саркозі́ 27.08%)[1].

Політичні погляди[ред.ред. код]

Марін Ле Пен, як і її батько, має ультраправі політичні переконання та у виступах послуговується антизахідною та антиєвропейською риторикою. Відзначалася антиукраїнськими висловлюваннями та діями[2][3][4][5]. Захоплюється політикою та ідеологією президента РФ Путіна та хоче знищити Євросоюз[6][7][8][9][10][11]. Деякі оглядачі звинувачують її в українофобії.[12]

23 листопада отримала від Чесько-Російського банку (власник росіянин Роман Попов) на проведення виборчої компанії партії «Національний фронт» кредит в 9 млн євро.[13] Вона подала заявку закордонним банкам, оскільки французькі банки відмовляли партії у фінансуванні.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Выборы во Франции // Интерфакс, 22 апреля 2012 года
    Саркозі з суперником-соціалістом виходять у другий тур // Українська правда, 22 квітня 2012
  2. ЄП ще раз спробує обнулити мита для України. Інакше пільги тимчасово зупинять
  3. Російська ілюзія європейських ультраправих
  4. Коли націоналісти підтримують імперіалістів, та ще й тих, які базують свій імперіалізм на комуністичних ідеологемах, це створює ідейний парадокс. Результат: крах таких псевдонаціоналістів як політиків і як носіїв ідей.
  5. 21.07.14 - Політична географія прокремлівської пропаганди
  6. Французькі ультраправі захоплюються Путіним
  7. Французька націоналістка Ле Пен висловила захоплення Путіним
  8. Марин Ле Пен «восхищается» Владимиром Путиным(рос.)
  9. Лідерка французьких націоналістів захоплюється Путіним і хоче знищити ЄС
  10. Французькі ультраправі захоплюються Путіним
  11. Французам огидний ультрадикал-путиніст Ле Пен
  12. ПУТІНОФОНІЯ ТА УКРАЇНОФОБІЯ МАРІН ЛЕ ПЕН
  13. Французьких ультраправих спонсорує російський банк, 23 листопада 2014 року, УНІАН


Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.