Марія Бургундська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Марія Бургу́ндська (фр. Marie duchesse de Bourgogne, 13 лютого 1457(14570213) — 27 березня 1482) — З 1477 герцогиня Бургундії, Ено і Намюра, графиня Голландії, єдина дочка і спадкоємиця герцога Бургундії Карла Сміливого.

Біографія[ред.ред. код]

Володіла двома мовами — французькою та нідерландською. Після загибелі батька в січні 1477 успадкувала престол герцогів Бургундських, що дозволило їй стати однією з найбажаніших наречених Європи тих років. Спадщина Марії включала в себе райони нинішньої північно-східної Франції (Бургундію, значну частину Лотарингії і Ельзасу), а також Франш-Конте, Фландрію, Ено і Брабант. Однак герцогства перебували в катастрофічному економічному стані (західна частина Бургундії), їми силоміць заволодів французький король Людовік XI. Щоб виправдати захоплення земель, Людовік запропонував двадцятирічній Марії стати дружиною його семирічного сина дофіна Карла. Але значна частина підданих герцогині була проти французького панування. В цей час знайшовся ще один претендент на руку Марії — Максиміліан Габсбург, син імператора Фрідріха III[1]. В результаті у Марії Бургундської, яка вийшла заміж 14 серпня 1477 в Генті за ерцгерцога Максиміліана Габсбурга (згодом імператор Священної Римської імперії Максиміліан I), залишилися графство Бургундія (Франш-Конте) і Нідерланди. Таким чином, ці володіння увійшли до складу фамільних володінь дому Габсбургів. Також до нащадків Марії перейшов і орден Золотого руна, заснований її дідом, бургундським герцогом Філіпом Добрим, в 1429.

Марія померла в 1482 у віці всього 25 років від наслідків падіння з коня під час соколиного полювання, будучи вагітною. Філіп де Коммін в «Мемуарах» пише:

Марія Бургундська на фатальному полюванні, переслідувана смертю (мініатюра з часослова, розпочатого для Марії і закінченого вже для Максиміліана

«Кінь, на якому вона їздила, був гарячий і скинув її на велику колоду. Деякі кажуть, правда, що вона впала в нападі лихоманки. Але як би там не було, трохи днів по тому після падіння вона померла, і це було велике горе для її підданих і друзів, бо після її смерті вони більше не знали миру: адже народ Гента її почитав набагато більше ніж чоловіка, оскільки вона була власницею країни.»

Марія Бургундська похована в церкві Богоматері в Брюгге поруч зі своїм батьком Карлом Сміливим.

Сімейні відносини[ред.ред. код]

Збереглися листи Максиміліана до друга Зіґмунда Прюшенка. В одному з них міститься опис зовнішності його майбутньої дружини: "Це дама красива, благочестива, доброчесна, якій я, дякувати Господу, превесьма задоволений. Складанням тендітна, з білосніжною шкірою; волосся каштанове, маленький ніс, невелика головка, невеликі риси обличчя; очі карі й сірі одночасно, ясні і красиві. Нижні повіки трохи припухлі, як ніби вона щойно від сну, але це ледь помітно. Губи трохи повненькі, але свіжі і алі. Це найкрасивіша жінка, яку я коли-небудь бачив."

На весіллі наречена була в золотій сукні, наречений - в срібних обладунках.

Після одруження Максиміліан з дружиною влаштували «спільну спальню» - рідкісне явище в знатних родинах того часу, де подружжя звичайно в одному ліжку не спали.

Чоловік пережив Марію на тридцять сім років і, згідно Куспініану, всі ці роки «не міг втриматися від сліз, згадуючи про неї». Він замовляв її портрети, карбував монети та медалі з її зображенням, а також зробив героїнею двох своїх творів - Teuerdank і Weisskunig[2]

Нащадки[ред.ред. код]

Її син Філіп Австрійський, якому було в момент загибелі матері чотири роки, продовжив дім Габсбургів і став родоначальником обох його гілок: він був батьком (від шлюбу з кастильскою принцесою Хуаною Божевільною) імператорів Карла V (предка іспанських Габсбургів) і Фердинанда I (нащадка австрійських Габсбургів); обидві гілки зберігали фамільні домагання на Нідерланди та інші бургундські володіння.

Її дочка Маргарита Австрійська - штатгальтер Іспанських Нідерландів.

Література[ред.ред. код]

  • Грёссинг З. Максимилиан I / Пер. с нем. Е. Б. Каргиной. — М.: АСТ, 2005. — 318 с. — (Историческая библиотека). — 5 000 экз. — ISBN 5-17-027939-6
  • Филипп де Коммин Мемуары / Перевод, статья и примечания Ю. П. Малинина. — М.: Издательство «Наука», 1987. — 495 с. — 50 000 экз.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шимов Я. Австро-Венгерская империя. — М.:Изд-во Эксмо,2003. — С.50—52.
  2. Дело об охотничьей птице