Марія Угорська
Марія I Анжуйська (1371—1395) — королева Угорщини та Хорватії, Королева Русі з 1382 і до її смерті 1395 року. Походить з Анжу-Сицилійського дому.
Біографія[ред. | ред. код]
Дочка короля Польщі та Угорщини, «Володаря і Спадкоємця Русі» Людовика I і його другої дружини Єлизавети Боснійської.
Намагаючись зберегти цілість держави, король зробив єдиною спадкоємицею свою старшу доньку Марію, обіцявши її в дружини Сигізмундові І Люксембурзькому. Але слідом за смертю Людовика I 1382 року почалася боротьба за владу. Марія стала королевою Угорщини у віці десяти років, а регентом при ній була її мати, королева Єлизавета.
Марія, що стала королевою Угорщини, внаслідок попередньої угорсько-польської унії також стала й королевою Польщі. Крім того вона була Королевою Хорватії та Королевою Русі.
1350 року Людовик І уклав угоду зі своїм вуєм, Королем Казимиром (підтвердження Вишеградського договору 1338 року[3]). Згідно із цієї угодою Угорщина «відступала свої спадкові права» на Галицько-Волинське князівство пожиттєво Казимиру, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) усі землі Держави Казимира переходять до Людовика І (небожа Казимира), у випадку наявності в Казимира синів, король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.
Оскільки у Казимира не було дітей, то після смерті Казимира його небіж Людовик І успадкував усі землі Держави Казимира (в тому числі і Королівство Руське). Кароль Шайноха стверджував, що мав протевтонські симпатії, як і П'ясти над Віслою.[4]
У 1385-му Марія вийшла заміж за Сигізмунда I Люксембурзького (1368—1437) — сина імператора Священної Римської імперії Карла IV.
Однак частина польської шляхти виступила проти претензій Сигізмунда на польський трон. Розпочалась Громадянська війна у Великопольщі (1382–1385), внаслідок якої молодша сестра Марії Ядвіґа I була проголошена королевою Польщі. Угорсько-польська династична унія була скасована.
Хоча після смерті Людовика І Марія (1382-1387) й стала Королевою Галичини і Володимирії (1382—1387), проте 1387 Руське королівство було захоплене Ядвігою, яка проголосила себе Королевою Русі. Марія і її нащадки цього не визнали. Королі Угорщини до 1918 року титулувались королями Русі, — тоді як королі Польщі панами і володарями. Належність королівства Русі до угорської корони ще у XIV столітті визнавали Папи Римські, а остаточно питання належності мав вирішити Сейм шляхти обох держав, який ніколи не скликався.
Користуючись тим, що в Угорщині почалась боротьба за трон і королева-мати Єлизавета Боснійська і Марія потрапили у полон до ворожих їм володарів Хорватії, молодша сестра Ядвіґа I, королева Польщі, здійснила військовий похід на Королівство Русі й Львів, де міщани та шляхта присягнули їй на вірність.
Королева Марія померла при пологах 1395 р. разом з дитиною, Угорщина (а також спадкові права на Королівство Галичини і Володимирії) відійшли до її чоловіка.
У грамотах для Галичини (1383—1385 роки), які аналізував Михайло Грушевський, вона титулує себе тільки як угорська королева. Старостою в цей час був Емерик Бебек.[5]
Родовід[ред. | ред. код]
| 16. Карл II, король Неаполю | ||||||||||||||||
| 8. Карл Мартел Анжуйський | ||||||||||||||||
| 17. Марія Арпад | ||||||||||||||||
| 4. Карл I Роберт | ||||||||||||||||
| 18. Рудольф I Габсбург | ||||||||||||||||
| 9. Клеменція Габсбурзька | ||||||||||||||||
| 19. Гертруда Гогенберзька | ||||||||||||||||
| 2. Людовик Угорський | ||||||||||||||||
| 20. Казимир I Куявський | ||||||||||||||||
| 10. Владислав I Локетек | ||||||||||||||||
| 21. Єфросинія Опольська | ||||||||||||||||
| 5. Єлизавета Польська | ||||||||||||||||
| 22. Болеслав Побожний | ||||||||||||||||
| 11. Ядвіга Болеславівна | ||||||||||||||||
| 23. Йолента Польська | ||||||||||||||||
| 1. Марія I Анжуйська | ||||||||||||||||
| 24. Приєзда I | ||||||||||||||||
| 12. Стефан I Котроман | ||||||||||||||||
| Стефан II Котроманич | ||||||||||||||||
| 26. Стефан Драгутин | ||||||||||||||||
| 13. Єлизавета Сербська | ||||||||||||||||
| 27. Каталіна Угорська | ||||||||||||||||
| 3. Єлизавета Боснійська | ||||||||||||||||
| 28. Зеномисел Іновроцлавський | ||||||||||||||||
| 14. Казимир III Гневковський | ||||||||||||||||
| 29. Соломея Поморська | ||||||||||||||||
| Елизавета Куявська | ||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ фактичну владу над Королівством передала своєму чоловіку Сигізмунду I Люксембургу
- ↑ титулярна
- ↑ Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів : Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 44. — ISBN 966-7255-01-8.
- ↑ Jadwiga a Jagiełło, 1374–1413. — т. 1. — S. III. (пол.)
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 114.
Джерела[ред. | ред. код]
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV.
| Попередник Людовик Угорський |
|
Королева Угорщини 1382-1395 |
|
Наступник Сигізмунд I Люксембург |
| Попередник Людовик Угорський |
|
Королева Галичини та Володимирії 1382-1387 |
|
Наступник Сигізмунд I Люксембург (титулярний) Карл Малий (недовго правив) Ядвіга Анжуйська (фактична) |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
