Маріїнський парк (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маріїнський парк
Вхід до парку
Вхід до парку
50°26′49″ пн. ш. 30°32′23″ сх. д. / 50.44694° пн. ш. 30.53972° сх. д. / 50.44694; 30.53972Координати: 50°26′49″ пн. ш. 30°32′23″ сх. д. / 50.44694° пн. ш. 30.53972° сх. д. / 50.44694; 30.53972
Відкритий 1874
Колишні назви Дворцовий, Олександрівський, Жертв Революції, Радянський
Розмір 10,7 га

Марії́нський парк (колишні назви: Дворцовий, Олександрівський, Жертв Революції, Радянський) — парк в Києві, розташований напроти будинком Верховної Ради й Маріїнським палацом між вулицею Михайла Грушевського і Парковою дорогою.

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення[1].

Закладений 1874 року за проектом садівника О. Г. Недзельського на дніпровських схилах на місці колишнього Палацевого плацу після значної реконструкції Маріїнського палацу у 18681870 роках. Парк було створено за сприяння імператриці Марії Олександрівни.

Офіційно мав назву Дворцовий, з 1889 року, після будівництва Олександро-Невської церкви, вживалася (неофіційно) також назва Олександрівський. Також з кінця ХІХ століття вживалася назва (неофіційно) Маріїнський.

1919 року був офіційно названий Радянським[2], з 2 лютого 1993 року офіційно носить сучасну назву[3].

Парк площею 8,9 га сплановано в пейзажному стилі. Затишний, тінистий, зі старими липами, кленами, каштанами та фонтаном, парк є унікальною пам'яткою паркового мистецтва минулого. Головний вхід до парку — біля будинку Верховної Ради й Маріїнського палацу.

Пам'ятники[ред.ред. код]

В парку встановлено пам'ятники:

У 1919 році парк отримав назву Радянський[2]. Тут у лютому 1918 року в братській могилі було поховано близько 750 загиблих робітників-арсенальців — учасників січневого збройного повстання. У 1967 році на їх могилі було встановлено пам'ятник. Бронзова фігура робітника, який тримає прапор, що розвівається, встановлена ​​на невисокий постамент з чорного лабрадориту (скульптори — В. Вінайкін і В. Клімов, архітектор — В. Гнєздилов). Поруч могила Андрія Іванова, одного з керівників революційного руху у Києві. Також у лютому 1918 року у парку був похований учасник революційних подій у Києві Іван Смирнов-Ласточкін (могила не збереглася). Їхні імена увічнені в назвах київських вулиць. .

Поряд височіє величний пам'ятник генералу армії Ватутіну — командувачу 1-го Українського фронту, який звільнив Київ від німецько-фашистських загарбників 6 листопада 1943 року. Смертельно поранений в 1944 році, Микола Ватутін помер і був похований на цьому місці. Пам'ятник над могилою був відкритий 25 січня 1948 року. Автори — скульптор Є. В. Вучетич, архітектор Я. Б. Білопольський ukru. Статуя полководця з сірого граніту встановлена на постаменті з чорного лабрадориту. Стилобат пам'ятника покритий мозаїчним килимом роботи художника С. А. Кириченко. Панно виконали художники К. К. Сороченко, Н. Г. Клейн, Л. Є. Хаютина, Т. А. Шкловська, Б. А. Корін. Загальна висота пам'ятника — 8,55 м. Навколо пам'ятника висаджені дерева японської вишні.

У 1888–1889 роках приблизно на цьому ж місці за проектом архітектора В. М. Ніколаєва була побудована парафіяльна церква Св. Олександра Невського, яка не збереглася.

Зображення[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постанова Державного Комітету УРСР по екології і раціональному природокористуванню від 30 серпня 1990 року № 18.
  2. а б Переименование улиц // «Коммунист» № 17 (45). — 1919. — 22 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 21 листопада 2013.
  3. Розпорядження Київської міської ради народних депутатів та Київської міської державної адміністрації від 02 лютого 1993 року № 16/116 «Про повернення вулицям історичних назв, перейменування парків культури та відпочинку, станцій метро». Архівовано з першоджерела 12 липня 2013.

Джерела[ред.ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.