Марі Лорансен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марі Лорансен
Marie Laurencin
Marie Laurencin.jpg
Пабло Пікассо, січень 1962
Дата народження 31 жовтня 1883(1883-10-31)
Місце народження Франція
Дата смерті 8 червня 1973(1973-06-08) (89 років)
Місце смерті Париж, Франція
Національність француженка
Громадянство Франція Франція
Жанр художник, скульптор, графік
Напрямок кубізм, арт-деко
Сайт Site de Musée Marie Laurencin

Марі Лорансен (фр. Marie Laurencin * 31 жовтня 1883 — 8 червня 1956) — французька художниця і гравер, художник театру.

Дитячі та юнацькі роки[ред.ред. код]

В дитинстві Марі відвідувала заняття в ліцеї, потім брала уроки живопису на порцеляні в Севрі. Навчалася в Академії Ембер, де зустрілася з Жоржем Браком. Але, разом з тим, систематичної професійної освіти не отримала. За порадою Анрі-П'єра Роше вона у 1907 році брала участь в Салоні незалежних. Гертруда Стайн, розповідаючи про знайомство з Марі, малює її портрет:

« «Пикассо все называли Пабло, а Фернанду — Фернанда, и Гийома Аполлинера все называли Гийом, а Макса Жакоба — Макс, но Мари Лорансен все называли Мари Лорансен... Она была худая и угловатая, как средневековая француженка с французского примитива. Она говорила высоким голосом с красивыми модуляциями...»[1].  »

.

Знайомство з Гійомом Аполлінером[ред.ред. код]

В тому ж році Пікассо, який не сподівався, що між молодими людьми з'являться пристрасні почуття, познайомив її з Гійомом Аполлінером.Аполлінер так описував Лорансен в листі до однієї із знайомих:

« «Это парижский ребёнок… Она вся полна ребяческого очарования. Представьте себе, что она пришла проведать меня на улице Гро, проскакав на верёвочке вдоль всего сада».[2].  »

.

Проте молода художниця відрізнялась від інших подружок поета і притягувала до себе все сильніше. Марі жила з матір'ю, вела досить скромний спосіб життя, але коли вона з'являлася у світському товаристві, всі ставились до неї з повагою. У молодій дівчині була внутрішня сила, яка допомагала їй переборювати труднощі. Стосунки закоханих були перемінними і повними протиріч. Лоранс, хоча і мала твердий характер, часто висловлювала незадоволення, не бажаючи терпіти не завжди адекватні вчинки коханого. Гійом декілька раз намагався порвати із дівчиною, проте знову повертався.[3] По дорозі до дівчини, часто пересікав міст Мірабо. Саме з цим місцем і пов'язаний один із найкращих віршів «Міст Мірабо» .

« «Любов сплива як та вода бігуча...»[4].  »

Здавалось, що роман має закінчитись законним шлюбом, однак постійні суперечки охолодили почуття Марі. Поет все сподівався, що кохання можна повернути. Кінцевий розрив відбувався у 1912 році: Гійом Аполлінер назавжди пішов від Марі Лорансен. Він присвячував їй вірші і став натхненником її картини «Аполлінер і його друзі» (1912) , серед яких Пікассо і Гертруда Стайн.[5]

картина «Аполлінер і його друзі»

Творчі пошуки[ред.ред. код]

Протягом декількох років Марі брала участь у виставках кубістів, запозичивши у них деякі стильові риси. Однак кубізм по суті був чужим для жіночного і ліричного мистецтва Лорансен. В червні 1914 року вона одружилась із німецьким художником і бароном Отто фон Ветьєна, з яким познайомилась роком раніше у Монпарнасі. Після того, як розпочалась Перша світова війна подружжя поїхало доІспанії. В Париж Марі Лорансен повертається у 1920 році. Тут вона розлучилась із чоловіком і починає будувати кар'єру незалежної художниці. З головою поринає у бурхливе артистичне життя Парижу 20-х років. Марі налагоджує стосунки з багатьма письменниками і поетами, твори яких ілюструє. Серед них найяскравіші: Поль Моран, Андре Жід, Марсель Жуандо, Жан Кокто, Сомерсет Моем. Художниця займалася гравюрою і різьбою по дереву, відчувши вплив африканської скульптури. Вона стає популярною художницею, яка найбільш яскраво втілила естетику арт-деко. Її роботи на виставці декоративних мистецтв у 1925 році викликали захоплення глядачів. Марі Лорансен також малювала картини для театру «Комеді-Франсез» (1928) і балету, в тому числі для Російського балету Сергія Дягілєва.[6]Віддаючи перевагу світло-рожевим і голубим тонам, Марі Лорансен створила багаточисленні портрети жінок і дітей. Жіночі образи художниці, названі «істотами країни фей» надзвичайно чарівні. Свій талант спробувала і у книжковій графіці, створивши біля 30 ілюстративних циклів. Писала вірші під псевдонімом Луїза Лаланн. Саме Аполлінеру вона присвятила рядки:

Не просто печальная
А скорбящая
Не просто скорбящая
А несчастная
Не просто несчастная
А страдающая
Не просто страдающая
А покинутая
«Успокоительное»[7].

Померла Марі Лорансен у власному домі в Парижі 8 червня 1956 році.

Творчий доробок художниці[ред.ред. код]

Можна виявити декілька різних етапів творчості Лорансен, але всі роботи пронизує жіноча чутливість. Жіноче сприйняття відобразилось в пастельних тонах рожевого, фіолетового, синього та сірого відтінків, які натякають на чутливість. Разом з тим присутні відблиски інтелекту, які створюють спокійну атмосферу, вкриту завісою таємниці. Найвідоміші її картини:

  • Вентилятор
  • Поцілунок
  • Троє молодих жінок
  • Портрет мадмуазель Шанель. 1923
  • Іспанські танцівниці
  • Квіти, Подруги
  • Дівчата з собаками
  • Голова дівчини
  • Дві дівчини
  • Портрет баронеси Гурго
  • Пейзаж з дівчатами
  • Валентина. 1924
  • Дівчинка з собакою
  • Принцеси
  • Молоді жінки 1910–1911
  • Дівчина з гітарою
  • Букет. 1922
  • Голова молодої жінки 1926[8]

Галерея[ред.ред. код]

Марі Лорансен он-лайн[ред.ред. код]

  • http://www.lovesto.ru
  • http://rockkent.narod.ru
  • Namen der Kunst
  • Artnet
  • Wikipedia
  • Artcyklopedia
  • The Museum of Modern Art
  • Isle of Lesbos
  • William Weston Gallery
  • Virtual Art Museum Genesis
  • Marie Laurencin Works
  • Shibayama Gallery
  • Gravey Art

Примітки[ред.ред. код]

  1. Стайн Гертруда Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б.С.Г.-ПРЕСС, 2001. - 607 с.
  2. Гийом Аполлинер"Собрание сочинений в 3 томах" Том 3 Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.
  3. Гийом Аполлинер и Мари Лорансен | Истории любви http://www.lovesto.ru/gijom-apolliner-mari-loransen.html/2
  4. Переклад Миколи Лукаша
  5. Гийом Аполлинер и Мари Лорансен | Истории любви http://www.lovesto.ru/gijom-apolliner-mari-loransen.html/2
  6. Академик http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/1514/
  7. Переклад Михайла Яснова
  8. Мари Лорансен, виртуальный альбом http://rockkent.narod.ru/Laurencin/laurencin.htm

Джерела[ред.ред. код]

  • Стайн Гертруда

Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б. С.Г.-ПРЕСС, 2001. — 607 с.

  • Гийом Аполлинер"Собрание сочинений в 3 томах" Том 3

Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.

Див. також[ред.ред. код]