Марі Лорансен
| Марі Лорансен | |
| Marie Laurencin | |
 Пабло Пікассо, січень 1962 |
|
| Дата народження | 31 жовтня 1883 |
|---|---|
| Місце народження | Франція |
| Дата смерті | 8 квітня 1973 |
| Місце смерті | Париж, Франція |
| Національність | француженка |
| Жанр | художник, скульптор, графік |
| Напрямок | кубізм, арт-деко |
| Сайт | Site de Musée Marie Laurencin |
Марі Лорансен (фр. Marie Laurencin * 31 жовтня 1883 - † 8 червня 1956) - французька художниця і гравер, художник театру.
Зміст |
Дитячі та юнацькі роки [ред.]
В дитинстві Марі відвідувала заняття в ліцеї, потім брала уроки живопису на порцеляні в Севрі. Навчалася в Академії Ембер, де зустрілася з Жоржем Браком. Але, разом з тим, систематичної професійної освіти не отримала. За порадою Анрі-П'єра Роше вона у 1907 році брала участь в Салоні незалежних. Гертруда Стайн, розповідаючи про знайомство з Марі, малює її портрет:
| « | «Пикассо все называли Пабло, а Фернанду — Фернанда, и Гийома Аполлинера все называли Гийом, а Макса Жакоба — Макс, но Мари Лорансен все называли Мари Лорансен... Она была худая и угловатая, как средневековая француженка с французского примитива. Она говорила высоким голосом с красивыми модуляциями...»[1]. | » |
.
Знайомство з Гійомом Аполлінером [ред.]
В тому ж році Пікассо, який не сподівався, що між молодими людьми з'являться пристрасні почуття, познайомив її з Гійомом Аполлінером.Аполлінер так описував Лорансен в листі до однієї із знайомих:
| « | «Это парижский ребёнок… Она вся полна ребяческого очарования. Представьте себе, что она пришла проведать меня на улице Гро, проскакав на верёвочке вдоль всего сада».[2]. | » |
.
Проте молода художниця відрізнялась від інших подружок поета і притягувала до себе все сильніше. Марі жила з матір'ю, вела досить скромний спосіб життя, але коли вона з'являлася у світському товаристві, всі ставились до неї з повагою. У молодій дівчині була внутрішня сила, яка допомагала їй переборювати труднощі. Стосунки закоханих були перемінними і повними протиріч. Лоранс, хоча і мала твердий характер, часто висловлювала незадоволення, не бажаючи терпіти не завжди адекватні вчинки коханого. Гійом декілька раз намагався порвати із дівчиною, проте знову повертався.[3] По дорозі до дівчини, часто пересікав міст Мірабо. Саме з цим місцем і пов'язаний один із найкращих віршів «Міст Мірабо» .
| « | «Любов сплива як та вода бігуча...»[4]. | » |
Здавалось, що роман має закінчитись законним шлюбом, однак постійні суперечки охолодили почуття Марі. Поет все сподівався, що кохання можна повернути. Кінцевий розрив відбувався у 1912 році: Гійом Аполлінер назавжди пішов від Марі Лорансен. Він присвячував їй вірші і став натхненником її картини «Аполлінер і його друзі» (1912) , серед яких Пікассо і Гертруда Стайн.[5]
Творчі пошуки [ред.]
На протязі декількох років Марі брала участь у виставках кубістів, запозичивши у них деякі стильові риси. Однак кубізм по суті був чужим для жіночного і ліричного мистецтва Лорансен. В червні 1914 року вона одружилась із німецьким художником і бароном Отто фон Ветьєна , з яким познайомилась роком раніше у Монпарнасі. Після того, як розпочалась Перша світова війна подружжя поїхало доІспанії. В Париж Марі Лорансен повертається у 1920 році. Тут вона розлучилась із чоловіком і починає будувати кар’єру незалежної художниці. З головою поринає у бурхливе артистичне життя Парижу 20-х років. Марі налагоджує стосунки з багатьма письменниками і поетами, твори яких ілюструє. Серед них найяскравіші: Поль Моран, Андре Жід, Марсель Жуандо, Жан Кокто, Сомерсет Моем. Художниця займалася гравюрою і різьбою по дереву, відчувши вплив африканської скульптури. Вона стає популярною художницею, яка найбільш яскраво втілила естетику арт-деко. Її роботи на виставці декоративних мистецтв у 1925 році викликали захоплення глядачів. Марі Лорансен також малювала картини для театру «Комеді-Франсез» (1928) і балету, в тому числі для Російського балету Сергія Дягілєва. [6]Віддаючи перевагу світло-рожевим і голубим тонам, Марі Лорансен створила багаточисленні портрети жінок і дітей. Жіночі образи художниці, названі «істотами країни фей» надзвичайно чарівні. Свій талант спробувала і у книжковій графіці, створивши біля 30 ілюстративних циклів. Писала вірші під псевдонімом Луїза Лаланн. Саме Аполлінеру вона присвятила рядки:
Померла Марі Лорансен у власному домі в Парижі 8 червня 1956 році. Творчий доробок художниці [ред.]Можна виявити декілька різних етапів творчості Лорансен, але всі роботи пронизує жіноча чутливість. Жіноче сприйняття відобразилось в пастельних тонах рожевого, фіолетового, синього та сірого відтінків, які натякають на чутливість. Разом з тим присутні відблиски інтелекту, які створюють спокійну атмосферу, вкриту завісою таємниці. Найвідоміші її картини:
Галерея [ред.]
Марі Лорансен он-лайн [ред.]
Примітки [ред.]
Джерела [ред.]
Автобиография Элис Б.Токлас. Пикассо. Лекции в Америке / Пер. с англ.; Составление и послесловие Е.Петровской. — М.: Б.С.Г.-ПРЕСС, 2001. - 607 с.
Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.
Див. також [ред.] |
