Масада

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 31°18′55″ пн. ш. 35°21′13″ сх. д. / 31.31528° пн. ш. 35.35361° сх. д. / 31.31528; 35.35361

Masada
Масада
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Загальний вид на Масаду
Країна Ізраїль Ізраїль
Тип Культурна
Критерії iii, iv, vi
Ідентифікатор 1040
Регіонb Європа і Північна Америка

Історія реєстрації

Зареєстроване: 2001
25-а сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Маса́да (івр. מצדהмецада́ «фортеця») — давня фортеця на майже прямовисній скелі Юдейської пустелі, розташована поблизу ізраїльського міста Арад, біля шосе Ейн-ҐедіЕйн-Бокек і на відстані 4 кім від південного узбережжя Мертвого моря.

Опис[ред.ред. код]

Масаду з усіх боків оточують стрімкі скелі. Лише з боку моря нагору веде вузька, так звана гадюча стежина. Вершину скелі завершує майже пласке трапецієподібне плато, розміри якого приблизно 600 на 300 метрів. Плато оточують могутні фортечні мури завдовжки близько 1400 метрів і в середньому бл. 4 метрів завтовшки, в яких улаштовано 37 башт. На плато були також побудовані палаци, синагога, зброярні і склади для зброї, влаштовані ями для збирання і зберігання дощової води, зведені допоміжні будівлі.

Залишки термальних лазнь у Масаді

Дотепер у фортеці збереглися великий палац царя Ірода біля західного входу, залишки триярусного палацу царя Ірода, зведеного на терасах (північна сторона комплексу), синагога, фрагменти мозаїк, вирубані в скелях водні резервуари, холодні і гарячі лазні (на південному боці фортеці), інші об'єкти.

Однією з найбільш вражаючих знахідок на території Масади є синагога, адже раніше вважалось, що допоки в юдеїв був Другий Храм потреби в синагогах вони не мали. Масаду ж звели якраз у часи існування Другого Храму, зробивши в ній також синагогу. Крім того, синагогу виявили в руїнах фортеці Ґамла. Таким чином, ці знахідки достеменно довели, що в давніх євреїв існували синагоги поруч з Храмом.

Історія[ред.ред. код]

У 25 році до н.е. цар Ірод І Великий, нащадок ідумеїв, що сприйняли юдаїзм, на вершині однієї зі скель Юдейської пустелі, що здіймається на 450 метрів над Мертвим морем, спорудив прихисток для себе і своєї родини, значно укріпивши і добудувавши фортецю хасмонейського періоду, що існувала у 37-31 роки до н.е. Фортеця використовувалась для складування припасів, як харчових, так і боєвих, тут зберігалась царська скарбниця, у ній було влаштовано майстерну систему водогону, лазні за римським взірцем.

У 66 році н.е. Масаду було взято повсталими зелотами, римський гарнізон було вирізано. В 67 році н.е. в Масаді отаборилися сікарії, представники радикальної партії, що очолила повстання проти римлян, яке переросло в тривалу Юдейську війну. У 70 році н.е., після взяття римськими легіонами Єрусалима, Масада виявилась останнім оплотом повсталих. Захисників фортеці ледве нараховувалось під тисячу осіб, разом з жінками і дітьми, але вони спромоглися утримувати Масаду ще впродовж майже трьох років. Близько дев'яти тисяч рабів прокладали дороги і тягали землю для спорудження облогового валу навколо фортеці і ділянок для метальних машин і тарану.

Коли навесні 73 р. н.е. римлянам пощастило підпалити додатково зведений сікаріями внутрішній оборонний мур, що складався з дерев'яних дощок і колод, долю Масади було визначено. Не бажаючи здаватися на поталу ворога, сікарії вирішили заподіяти собі колективне самогубство. Кинули жереб і обрали тих десятьох, що мали стати виконавцями загальної волі, — саме вони вбили усіх захисників фортеці, жінок і дітей, а тоді один, визначений також жеребом, покінчив з рештою дев'ятьма, а тоді вже вбив себе[1]. Історію ж різанини у фортечних мурах, начебто, повідомила жінка, що заховалась у водному резервуарі і у такий спосіб вціліла.

Залишки палацових мозаїк

Тривалий час історія оборони Масади вважалась легендою, але порівняння різних джерел — єврейських і римських історичних хронік, в тому числі книги Йосипа Флавія «Юдейська війна», і археологічні знахідки на території фортеці, серед яких були і кам'яні таблички з іменами, що могли використовуватися для кидання жеребу десятьма останніми оборонцями Масади, переконали дослідників у реальному підґрунті оповідки.

Існує також версія, що коли римляни пробили фортечний мур, захисники твердині підпалили всі будівлі. Однак рештки і/або могили людських поховань на території Масади так ніколи і не було знайдено, що робить вразливими обидві версії того, що відбувалося тут майже 2 тисячі років тому.

Руїни Масади вперше було виявлено в 1862 році. Детальні ж розкопки було здійснено лише за сто років — у 196365 роки.

Починаючи від 1971 року на Масаді діє фунікулер, що поєднує підніжжя скелі з її верхівкою. Дістатися нагору можна також пішки — все тією ж «гадючою стежиною», яка в'ється східним відрогом скелі прямо до фортечної брами.

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. В юдаїзмі самогубство є тяжким гріхом; те, як захисники вбили себе, звело кількість самогубців до однієї особи

Джерела і посилання[ред.ред. код]