Маскулінність і фемінність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Маскулінність і фемінність – дві основні категорії ґендерних досліджень, які узагальнюють нормативні уявлення та установки, якими мають бути і чим повинні займатися чоловіки та жінки у даному суспільстві й у дану епоху, а також виражають ґендерну ідентичність людини[1].

Є соціальними, а не біологічними категоріями, котрі відображають те, якими мають бути особистісні характеристики, зовнішність, поведінка, одяг, захоплення, інтереси, професійні заняття, освітні спеціальності, сексуальні та міжособистісні стосунки чоловіків і жінок.

Існує велике різноманіття традиційних моделей маскулінності і фемінності, котрі залежать від етнічних та релігійно-філософських позицій, однак абсолютна більшість з них базуються на опозиції: суб’єкт – об’єкт, сила – слабкість, активність – пасивність, жорсткість – м’якість[2].

Стереотипні і справжні риси чоловіків та жінок[ред.ред. код]

Тлумачення цих категорій як дихотомічної опозиції було піддано критиці науковими дослідженнями у 70–80-ті рр., які показали, що стереотипні уявлення про риси маскулінності і фемінності у суспільствах починаючи з кін. XIX ст. все більше відрізняються від реальних рис чоловіків та жінок, які простежуються завдяки науковим дослідженням. На це вплинули, зокрема, процес ґендерної конвергенції та сексуальна революція.

Проте, стереотипні уявлення і досі відіграють вагому роль у процесі первинної соціалізації особистості у сім’ї та школі, однак реальне життя, поширювані ЗМІ моделі поведінки, мода, субкультури, крос-культурні впливи зміщують первинні уявлення та установки у різних напрямках.

Так, стереотипи приписують жінкам: нейтралітет, пасивність, емоційність, схильність до кооперації, орієнтацію на людей. Вважається, що жінки найбільше цінують людей, спілкування і взаємодопомогу . До споконвічно чоловічих якостей відносять агресивність, прагнення до уваги, вразливість, змагальність, інструментальність (орієнтацію на речі). У сфері цінностей вважається, що чоловіки прагнуть до влади, цінують компетентність, майстерність і досягнення.

Соціологічні опитування, проведені у 70-ті рр. в американському суспільстві, показали, що:

  • фемінними якостями вважалися - життєрадісна, скромна, ласа на лестощі, віддана, жіночна, вміє співчувати, турботлива, здатна розуміти інших, здатна до співпереживання, здатна втішити, що говорить тихим голосом, тепла (сердечна), , довірлива, інфантильна, не любить лайки, любить дітей, спокійна;
  • маскулінними якостями були визнані такі - вірить у себе, схильний захищати свої погляди, незалежний, спортивний, напористий, аналітичний, прагне до лідерства, схильний до ризику, швидко приймає рішення, покладається тільки на себе (самодостатній), мужній, має власну позицію, агресивний, схильний вести за собою, індивідуаліст, змагальний, амбіційний (честолюбний).

Після цього дослідження наявності цих якостей було проведено серед американських студентів, які, з’ясували, що, наприклад, від 34 до 44% студентів-чоловіків показали високі бали як по маскулінним, так і по фемінним якостям. Серед студенток одночасно високомаскулінних і високофемінних особистостей виявилося від 27 до 38%[3].

На підставі цієї ідеї було визначено чотири статеворольових типи:

  • маскулінний – високі показники маскулінності і низькі – фемінності;
  • фемінний – високі показники фемінності і низькі – маскулінності;
  • андроґінний – високі показники як маскулінності, так і фемінінності;
  • недиференційований (незрілий) – низькі показники і маскулінності, і фемінності[4].

На підставі подальших досліджень соціології проявів маскулінності і фемінності розробляються різні моделі ґендерного континууму.

Походження маскулінності і фемінності[ред.ред. код]

На походження маскулінності і фемінності маються принаймні чотири точки зору.

Прихильники біологічного детермінізму у поясненні поведінкових і психологічних відмінностей між чоловіками опираються на теорії біологічного диморфізму, вказуючи на існування відповідних докорінних відмінностей між самцями і самками будь-якого біологічного виду (насамперед, приматів).

Психоаналітична модель вважає відмінності чоловічого та жіночого характерів неминучим наслідком особливостей становлення статевої ідентичності дитини у процесі взаємодії з батьками (насамперед, з матір’ю).

Соціально-психологічні моделі вважають маскулінність і фемінність похідною від існуючих у суспільстві ґендерних ролей, норм та стереотипів, що детерміновані насамперед соціокультурно і насаджуються індивідові у процесі соціалізації.

Постмодерністська точка зору наголошує на тому, що маскулінність та фемінність є окремими параметрами кожної особистості, а не бінарними опозиціями, та діють у контексті расових, класових, етнічних та інших відмінностей. Постмодерністи висувають тезу про існування множинних маскулінностей, що конструюються і репрезентуються виключно у конкретному культурному контексті.

У межах двох останніх підходів маскулінність більше не вважають єдиною і постійною величиною, розглядаючи її як рухливу та мінливу множинність[5].

Посилання[ред.ред. код]