Масове вимирання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Інтенсивність вимирань морських організмів протягом минулих геологічних періодів: Botomanian — ранній кембрій, Dresbachian — пізній кембрій, End O — кінець ордовіка, End S — кінець силуру, Late D — верхній девон, Middle C — середній карбон, End Middle P — кінець середнього перму, End P — кінець перму, End Tr — кінець тріасу, End J — кінець юри, End K — кінець крейди, End Eocene — кінець еоцену

Масові вимирання — відносно короткі періоди в історії життя на Землі, впродовж яких кількість біологічних видів на планеті різко зменшувалася.

За останні 500 млн років було принаймні п'ять масових вимирань[Джерело?]. Точна їх кількість залежить від того, яке вимирання вважати масовим.


Найбільші вимирання в історії Землі[ред.ред. код]

Причини масових вимирань точно не встановлені[Джерело?].

Деякі вчені дотримуються думки про те, що ми живемо під час одного з масових вимирань[1]. Його пов'язують із діяльністю людини, зокрема з перебудовою і фрагментацією місць існування рослин і тварин, експлуатацією тваринного і рослинного світу, інтродукцією чужорідних видів. Воно отримало назву голоценового вимирання.
Серед екологів тривають дебати щодо значення сучасного вимирання видів для біологічної різноманітності. Це явище іноді називають «шостою катастрофою»[2].

Причини вимирання[ред.ред. код]

Види вимирають, коли їх народжуваність протягом певного періоду не здатна компенсувати їх смертність. Чинники, що сприяють вимиранням[Джерело?]:

  • Зміни навколишнього середовища.
  • Конкуренція з іншими видами тварин на одному і тому ж життєвому просторі.
  • Катастрофи.
  • Вплив хижаків.
  • Напади паразитів (нові хвороби).
  • Зниження тривалості життя (смерть до досягнення статевої зрілості).
  • Зниження генетичної різноманітності.
  • Спад чисельності популяції (у тварин, що розмножуються тільки в групах, наприклад мандрівний голуб).


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. J.H.Lawton and R.M.May, Extinction rates, Oxford University Press, Oxford, UK
  2. Leakey Richard, Lewin Roger: Szósta katastrofa. Warszawa: Prószyński i S-ka, 1999. ISBN 8371808127. 

Література[ред.ред. код]