Массагети

Массагети (дав.-гр. Μασσᾰγέται, лат. Massagetae) — збірне ім'я, яке використовували античні автори для позначення середньоазіатських кочових і напівкочових племен в описах скіфів. Культура массагетів тісно пов'язана з саками настільки, що точно ідентифікувати приналежність археологічних пам'яток неможливо — використовується термін «культури Сако-массагетського кола». Передбачається, що массагети говорили однією з іранських мов . Основні осередки культур Сако-массагетського кола — зони Центрального і Східного Казахстану, Приаралля, Семиріччя, Паміру.

Походження назви

Карта розселення

Існує кілька версій походження назви. Томашек та Маркварт припускають, що назва пов'язана з авестійським masyo = «риба» (Страбон характеризував массагетів як «Рибоїдів»). Звідси походить masyaka ~ masyaga з осетинським суфіксом множини. Є пояснення його як складового зі слів «мас», «сака» і «та», що означає «велика сакська (скіфська) орда». Більш вірогідно, що етнонім означав — «великі гети», що почасти близько «да (великі) юечжі» за давньокитайськими літописами.

Згадки массагетів у Геродота

«

Ці массагети, як кажуть, численне і хоробре плем'я. Живуть вони на сході у напрямку до сходу сонця за річкою Аракс навпроти ісседонів. Інші вважають їх також скіфським плем'ям .

»

«

...массагети носять одяг, подібний скіфському, і ведуть схожий спосіб життя. Б'ються вони на конях і в пішому строю (і так і сяк). Є у них зазвичай також луки, списи і бойові сокири. Із золота і міді у них всі речі. Але всі металеві частини копій, стріл і бойових сокир вони виготовляють з міді, а головні убори, пояси й перев'язі прикрашають золотом. Так само і коням вони надягають мідні панцирі, як нагрудники. Вуздечки ж, вудила і нащічники інкрустують золотом. Заліза і срібла у них зовсім немає в побуті, так як цих металів зовсім не зустрінеш у цій країні. Зате золота і міді там в достатку.

»

«

Хліба массагети не сіють, але живуть скотарством і рибальством (у річці Аракс надзвичайно велика кількість риби), а також п'ють молоко. Єдиний бог, якого вони шанують, це — сонце. Сонцю вони приносять в жертву коней, вважаючи сенс цього жертвопринесення в тому, що найшвидшому богу треба приносити в жертву найшвидшу істоту на світі.

»

Звичаї

За Геродотом, саки мешкали на правобережжі Сирдар'ї в Приаральї. Ось як він описував їх: "Саки ж

«

(скіфське плем'я) носили на головах високі гостроверхі тюрбани, щільні, так що стояли прямо. Вони носили штани, а озброєні були сакськими луками і кинджалами. Крім того, у них були ще сарагіси — бойові сокири .

»

Археологи, що дослідили кургани та інші пам'ятки скіфського часу в Східному Казахстані і в Приараллі, знайшли численні підтвердження існування тут колись могутніх і багатих кочівників.

Массагети розселилися з Закаспію до Амудар'ї. Вони крім скотарства займалися ще риболовлею на Амудар'ї. За Геродотом

«

Массагети носять одяг, подібний до скіфського, і ведуть схожий з ними спосіб життя. Б'ються вони на конях і в пішому строю. Є у них зазвичай також луки, списи і бойові сокири. Із золота і міді у них всі речі ... Заліза і срібла у них немає в побуті, так як цих металів зовсім не зустрінеш у цій країні. Зате золота і міді там в достатку.

»

За Геродотом, піддані Томіріса билися пішими і на конях, коні мали на грудях лати (фалари, іноді з зображеннями); начиння і зброю вони виготовлялися з міді і золота. За Страбоном, вони поклонялися сонцю і приносили йому в жертву коней. Так як до массагетів відносили і залежні від них етноси, то під цей етнонім потрапляли мешканці прикаспійських і приаральських боліт і островів, що жили примітивним збиранням і рибним ловом, але також деякі з них знали землеробство (наприклад, хорезмійці).

Союзні массагетам саки, згодом частково перейшли на службу Персії, брали участь у походах на Грецію та інші країни.

Історичні відомості

За розповіддю Геродота, саме на землі массагетів загинув знаменитий полководець, засновник Перської держави Кір II.

Саки та массагети мешкали на північних кордонах великих азіатських держав старовини — Персії, Согдіани, Парфії. Вони вели війни з найбільшими полководцями — Дарієм I, Кіром, Олександром Македонським. Кочівники Середньої Азії в III—I ст. до н. е.. брали участь у створенні Парфіянського і Кушанського царств, може бути, що їх перші царські династії були пов'язані з саками або массагетами.

Кушанське царство і Парфія використовували мобільність і войовничість кочовиків у війнах проти Персії та Індії, постійно розширюючи свої володіння. Самі ж воїни поступово змінювали свої звички, змішувалися з іншими групами населення держав і поступово розчинилися в них. Коли в III ст. н. е. великі середньоазіатські держави розпалися, то про Саків і массагетів уже ніхто не чув.

У пізнішій традиції

Пізньоантичні оповіді вважали, що на згадку про Томіріс місто Томи (нині Констанца, Румунія) — кілька століть столиця Малої Скіфії .

Прокопій Кесарійський в VI столітті порівнював спосіб життя слов'ян і массагетів: "Вони дуже високого зросту і величезної сили. Колір шкіри і волосся в них не дуже білий або золотистий і не зовсім чорний, але все ж вони темно-червоні. Спосіб життя у них, як і у массагетів, грубий, без жодних зручностей, вічно вони покриті брудом, але по суті вони непогані люди і зовсім не злобні, але у всій чистоті зберігають гунські звичаї. І ніколи навіть ім'я у слов'ян і антів було одне й те саме. У давнину обидва ці племена називали спорами («розсіяними» (1)), думаю тому, що вони жили, займаючи країну «Споради», «розсіяно», окремими селищами. Тому-то їм і землі доводиться займати багато "/>

Примітки

Серед найповніших зведень джерел з массагетами матеріали фундаментальної «Археології СРСР», включаючи монографії:

• Степ європейської частини СРСР, скіфо-сарматський час. 1989 рік.
• Степова смуга азіатської частини СРСР, скіфо-сарматський час. 1992 рік.