Матильда Булонська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Матильда Булонська, королева Англії

Матильда Булонська (англ. Mathilde de Boulogne; близько 1103, Булонь, — 3 травня 1152) — графиня Булонська1125) та, як дружина Стефана Блуаського, королева Англії. Матильда брала дієву участь у громадянській війні в Англії 11351154 років і в період полонення Стефана (1141) була лідером стану прихильників короля.

Біографія[ред.ред. код]

Матильда була єдиною дочкою Євстахія ІІІ (Есташа ІІІ), графа Булонського, та його дружини Марії Шотландської, дочки короля Шотландії Малкольма III і його дружини св. Маргарити. Юна Матильда, напевне, виховувалась у монастирі Бермондсей, покровителькою якого була її мати. Коли у 1125 році Євстахій ІІІ помер, не залишивши спадкоємців чоловічої статі, Матильда успадкувала графство Булонське на узбережжі Ла-Маншу та великі володіння в Англії, що дістались її дідові у період нормандського завоювання. Скоро після цього Матильда вийшла заміж за Стефана Блуаського, племінника англійського короля Генріха І та потенційного спадкоємця престолу королівства Англії, з яким вона була заручена ще у 1110-х роках.

Після смерті Генріха І 1135 року королем Англії був обраний Стефан Блуаський. 22 березня 1136 року, через три місяці після коронації чоловіка, Матильда також була коронована королевою Англії. Однак вступ на престол Стефана був заперечений дочкою Генріха І імператрицею Матильдою, що була для Матильди Булонської двоюрідною сестрою по матері. Прихильники імператриці у Нормандії та Англії взялись за зброю. 1137 року, коли Стефан направився відбивати наступ анжуйців у Нормандії, Матильда Булонська заміщувала свого чоловіка в Англії та боролась із заколотами у середині країни. При підтримці флоту з Булонського графства їй вдалось захопити Дувр та придушити заколот у Кенті. Коли 1138 року в Північну Англію вторгнулася армія шотландського короля Давида І, дядька Матильди Булонської, вона стала посередником на англо-шотландських переговорах і добилась укладення миру (Даремський договір 1138 р.). Але у самій Англії розгоралась громадянська війна між прихильниками короля Стефана Блуаського та імператриці Матильди. 1140 року королева Матильда Булонська відправилась до Франції, де заручилась підтримкою короля Людовика VII проти анжуйців та організувала заручини свого чотирьохрічного сина Євстахія з молодшою сестрою французького короля.

Під час перебування Матильди у Франції Стефан зазнав нищівної поразки від військ Роберта Глостерського у битві при Лінкольні 2 лютого 1141 року й потрапив у полон. Цим негайно скористалась імператриця, яка 8 квітня 1141 організувала своє обрання королевою Англії, а у червні вступила у Лондон. В умовах перебування короля у полоні керівництво табором його прихильників взяла на себе Матильда Булонська.

Королева Матильда, завдяки своїй привітності та добропорядності, мала значну популярність серед простого люду, особливо у Лондоні, де вона жила зі своїм чоловіком ще до вступу на престол. Повернувшись з Франції до Англії, Матильда разом із Вільгельмом Іпрським, одним із найвірніших соратників Стефана Блуаського, змогла набрати нову армію з мешканців Кета та Суррея. Війська королеви у серпні 1141 р. підійшли до столиці, де у цей час вибухнуло повстання міщан проти авторитарної політики імператриці-королеви. Лондонці взялись за зброю, вигнали імператрицю та захоплено зустріли армію королеви Матильди. Знаходячись у столиці, королева почала активну роботу по укріпленню своєї партії. Заклавши свої володіння у Кембриджширі, Матильда отримала значні грошові ресурси для продовження боротьби. Завдяки щедрим наданням земель та посад, їй вдалось привернути на свою сторону частину колишніх прихильників імператриці, зокрема Жоффруа де Мандевіля, графа Ессекса. Більш того, у приватній бесіді з Генріхом Блуаським, єпископом Вінчестерським та папським легатом, вона переконала його виступити на підтримку Стефана Блуаського. Це привернуло на сторону короля більшу частину вищого англійського духівництва. Укріплення позицій своєї партії дозволило Матильді перейти у наступ. На початку вересня армія королеви вирушила до Вінчестера, що був обложений імператрицею. 14 вересня 1141 року в битві при Вінчестері королівські війська розгромили армію імператриці й узяли у полон її лідера — графа Роберта Глостерського. Це дозволило визволити короля: 1 листопада 1141 Роберт Глостерський був обміняний на Стефана Блуаського. Король отримав свободу і повернувся у Лондон.

У наступні роки Матильда Булонська менш активно брала участь у подіях громадянської війни, можливо, через погіршення стану здоров'я. Вона займалась благодійною та релігійною діяльністю, разом зі своїм чоловіком заснувала монастирі Февершем у Кенті та Коггешелл у Ессексі. 3 травня 1151 королева Матильда померла від пропасниці у Хенінгемському замку у Ессексі і була похована у абатстві Февершем.

Родина та діти[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Матильда Булонська
Булонський дім
Побічна гілка Фландрського дому
Народився: бл 1103
Помер: 3 травня 1152
Французьке дворянство
Попередник:
Євстахій III
Графиня Булонська
зі Стефаном Блуаським

1125-–1152
Наступник:
Євстахій IV
Титули
Попередник:
Аделіза Лувенська
Королева-консорт Англії
22 грудня 1135-–3 травня 1152
Наступник:
Елеонора Аквитанська