Матрична механіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Квантова механіка
Вступ · Історія
Математичні основи[en]
Див. також: Портал:Фізика

Матрична механіка — математичний формалізм квантової механіки, розроблений Вернером Гайзенберґом, Максом Борном та Паскуалем Йорданом у 1925.

Матрична механіка була першою незалежною та послідовною квантовою теорією. Вона розвиває ідеї теорії Бора, зокрема відповідає на питання, як відбуваються квантові стрибки. Основна ідея матричної механіки полягає в тому, що фізичні величини, які характеризують частинку, описуються матрицями, що змінюються в часі. Такий підхід цілком еквівалентний хвильовій механіці Ервіна Шредінгера та є основою для бра-кет нотації Дірака для хвильової функції.

Математичний апарат[ред. | ред. код]

В матричні механіці вважається, що фізична система може перебувати в одному із дискретного набору станів n або в суперпозиції цих станів, тож загалом стан квантовомеханічної системи задається вектором стану: скінченною або нескінченною сукупністю комплексних чисел

,

а кожній фізичній величині A, які можна спостерігати на експерименті відповідає певна матриця

Реальним фізичним величинам відповідають самоспряжені матриці, для яких

.

Особливе місце посідає матриця енергії H.

Комплексні величини задають амплітуду ймовірності того, що квантовомеханічна система перебуває в стані n.

Діагональні елементи матриці A відповідають значенням фізичної величини, коли вона перебуває в певному стані, а недіагональні елементи описують ймовірність переходів системи із одного стану в інший.

Рівняння руху[ред. | ред. код]

Матриця, яка описує фізичну величину, задовольняє рівнянню руху

,

де часткова похідна задає явну залежність фізичної величини від часу, а квадратні дужки означають комутатор матриць A та H. В цій формулі i — уявна одиниця,  — зведена стала Планка.

Якщо матриця A відома в початковий момент часу, то, розв'язуючи дане рівняння, можна визначити її в будь-який момент часу.

Еквівалентність матричної механіки та хвильової механіки[ред. | ред. код]

Як показав Джон фон Нойман, матрична механіка повністю еквівалентна хвильовій механіці Шредінгера. Еквівалентність випливає з того, що в хвильову функцію можна розкласти в ряд, використовуючи певний ортонормований базис функцій :

.

Коефіцієнти цього розкладу задаватимуть вектор стану.

Матриця, яка відповідає певній фізичній величині A задається матричними елементами оператора

.

Зважаючи на еквівалентність формулювань, у сучасній квантовій механіці матричний підхід використовується на рівних із описом за допомогою хвильових функцій.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Грин Х. Матричная квантовая механика. — М. : Мир, 1968. — 164 с.