Маурицій Аллерганд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маурицій Алєрханд

Маурицій Аллерганд (* 28 червня 1868(18680628) в Ряшеві, ПОМИЛКОВИЙ ФОРМАТ Львів) — польський юрист єврейського походження, професор факультету права Львівського університету.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із багатої єврейської сім'ї поміщика. Закінчив гімназію в Ряшеві, після чого навчався у Віденському університеті. Звання доктора права отримав там же в 1892 році. Після повернення на Галичину поселився у Львові і розпочав адвокатську практику. У 1900 році відкрив власну адвокатську контору, також публікував слухання, юридичні статті і монографії в національних та іноземних журналах. У 1909 році був хабілітейтом у Львівському університеті в області процесуального права на основі роботи «Обман» в судовому процесі. Він також писав німецькою мовою, однак більшість його публікацій — польською мовою.

З 1910 року викладач Львівського університету, в 1917 році був призначений ад'юнкт-професором (асистентом професора), а в 1922 році (вже в незалежній Польщі) — професором.

В незалежній Польщі[ред.ред. код]

22 серпня 1919 року призначений членом Кодифікаційної комісії Речі Посполитої, в 1922 — членом Державного трибуналу. У 1929 році став також головою Єврейської громади у Львові. Без політичної приналежності, вірив у повну асиміляцію народу і польської держави. Протягом всього цього часу здійснював адвокатську практику. Працював також в науці: читав лекції про діяльність правоохоронних органів, викладав право ринкової конкуренції, історію та організацію судочинства, адвокатури та нотаріальних послуг, право про авіаційне страхування. До 1933 року він був завідувачем кафедри комерційного права та векселів. Часто запрошував молодих юристів на семінари в свій офіс. Учасниками тих семінарів були відомі пізніше польські юристи: Кароль Кораний, Казімєж Пшибиловскі, Людвік Двожак. Семінари проф. Алєрханда відвідували також Єжи Савицькі і Стефан Розмарин — Квечинські. У 1932–1933 роках оголосив дві частини коментаря до Цивільного процесуального кодексу, в 1935 р. — коментар до Комерційного кодексу, а в 1937 р. — коментар до права про неплатоспроможність. Його наукові досягнення включають в себе більше 1000 найменувань, у тому числі роботи в області процесуального, цивільного, торгівельного права та етнографії.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Після окупації Львова радянськими військами та реорганізації університету викладав на юридичному факультеті. Після початку німецько-радянської війни та вторгнення 30 червня 1941 до Львова німців відмовився прийняти посаду голови Юденрату (єврейської ради). Він був змушений переїхати в гетто. У серпні його син і невістка Зінаїда разом із своєю єдиною дитиною Лєшеком втекли в арійську частину міста.

10 серпня Адєрханда разом з дружиною було депортовано в Янівський табір, де обидвоє були вбиті під час розстрілу. Їх смерть не була задокументована, але після війни, Кароль Кораний послався на очевидців, які вижили в таборі і бачили, як вони були вбиті в тому ж місяці Ukrainische Hilfspolizei. Тіла жертв були спалені, а прах розвіяно. Його син Йоахім, невістка Зіна і внук Лєшек пережили Голокост.

Через кілька десятиліть, і тільки після розпаду радянської імперії — відомої фальсифікації військової історії міста — його онук Лєшек опубліковав в 2003 році книгу засновану на спогадах його діда, написаних в 1941–1942 роках. Його розповідь про життя в гетто, хоча і не є настільки об'ємними, як Хроніка Доброжицького про гетто в Лодзі, надає неоціненну уявлення про життя польських євреїв під час нацистської окупації Львова. Він описує в 1941 році погроми, вчинені німцями за допомогою місцевих українців, а крім того, він включає згадку про бесіду з колишнім агітатором, призначеного в Львівському університеті радянською владою, яка звинувачувала поляків за це. Він був негайно виправлений Алєрхандом.

Символічна могила сім'ї Мауриція Аллерганда, нове єврейське кладовище, Краків

Див. також[ред.ред. код]

Книга під назвою «Записки з того світу» («Записки з іншого світу, або спогади про інший світ») доповнена спогадами молодого Лєшека Алєрханда, який жив з бабусею і дідусем протягом тривалого часу до їх передчасної смерті. Оригінальний рукопис зберігся в архівах Єврейського історичного інституту у Варшаві (львівська папка), невідомий нікому до смерті в 1962 році проф. Стефан Стасяк з Львівського університету, який зберігав її серед своїх робіт.[1] Символічна могила Мориція Алєрханда і його дружини Саломеї знаходяться на новому єврейському кладовищі в Кракові. У 2009 році Алєрханд став покровителем юридичної фундації — Інституту Алєрханда, який заснований в Кракові.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Adam Redzik (2003). «Maurycy Allerhand, Leszek Allerhand: Zapiski z tamtego świata. ». Książki o Lwowie i Kresach Południowo - Wschodnich (2004). Kraków , Wydawnictwo Edukacyjne, page 135. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2012-03-21. 
  • A. Redzik Zapiski z tamtego świata. Książki o Lwowie i Kresach Południowo — Wschodnich, «Rocznik Lwowski», 2004.
  • Dr. Leszek Allerhand, The Last Eyewitnesses: Children of the Holocaust Speak, Northwestern University Press, 1998.
  • A.Radwan INTEGRACYJNY WYMIAR ŻYCIA I DZIEŁA MAURYCEGO ALLERHANDA — W 140. ROCZNICĘ URODZIN PROFESORA[1]
  • ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Маурицій Аллерганд