Мауро Джуліані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мауро Джуліані
Mauro Giuliani
Основна інформація
Повне ім'я Mauro Giuseppe Sergio Pantaleo Giuliani
Дата народження 27 липня 1781(1781-07-27)
Дата смерті 8 травня 1829(1829-05-08) (47 років)
Країна Італія Італія
Професія гітарист, композитор, віолончеліст
Інструменти гітара
Жанр концерт для гітари з оркестром, пісня, камерна музика
Портрет Мауро Джуліані

Мауро Джуліані (італ. Mauro Giuseppe Sergio Pantaleo Giuliani, 27 липня 1781 — 8 травня 1829) — італійський гітарист, композитор, віолончеліст та педагог. Автор трьох концертів для гітари з оркестром, камерних творів для гітари, пісень з гітарним або фортепіанним акомпанементом тощо. Його твори для гітари сприяли розвиткові віртуозної гітарної техніки. Спеціально для Джуліані написав кілька гітарних п’єс Бетховен, який високо цінував його мистецтво.

Гастролював у багатьох європейських країнах, а також у Російській імперії. Працював у Парижі, Відні та інших місцях.

Михаїл Джуліані (18011867), який у двадцятих роках XIX століття викладав вокал у Росії,— це його син (справжнє ім’я, мабуть, не Михаїл, а Міккеле), що був не тільки співаком, а також, як і батько, гітаристом і композитором (від 1850 року — у Паризькій консерваторії).

Біографія[ред.ред. код]

Спочатку Мауро Джуліані навчався теорії музики та грі на флейті, скрипці та віолончелі, проте вскорі зацікавився гітарою та почав вчитися грати на ній. Оскільки зробити кар'єру концертуючого гітариста в Італії було важко через малої зацікавленності публіки до цього інструмента та через існування великої кількості чудових гітаристів, міцно займавших концертні сцени (у тому числі Фердинандо Каруллі), Джуліані у 1806 році перебрався до Відня, де швидко завоював репутацію одного з найкращих гітаристів Європи та гарного композитора.

Джерела[ред.ред. код]

  • A. Jacobs. The New Penguin dictionary of music. London: Penguin, 1978, p. 160. ISBN 0-7139-1121-2
  • Музыкальный энциклопедический словарь. Москва: Советская энциклопедия, 1990, с. 172.