Мацак Юхим Тихонович
| Юхим Мацак | |
|---|---|
 Штабскапітан Полковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
9 серпня 1893 Полтава, Російська імперія |
| Смерть |
13 червня 1961 (67 років) Париж |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР |
| Військова служба | |
| Приналежність |
УНР |
| Війни / битви | Перша світова війна |
| Командування | |
| 9-й Стрілецький полк | |
  | |
Мацак (Моцак) Юхим Тихонович (9 серпня 1893 — †13 червня 1961) — український військовик, полковник Армії УНР[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у м. Полтава, за іншими даними в м. Нові Санжари[2] Кобеляцького повіту на Полтавщині. Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське військове училище (1914), вийшов підпоручиком до 34-го піхотного Сєвського полку, у складі якого брав участь у Першій світовій війні. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.
Нагороджений Орденом Святої Анни III-го ступеня (15.03.1916) та Орденом Святого Станіслава III-го ступеня (у період з 01.03.1917 по 31.03.1917)[3].
У 1917 р. — командир кулеметного куреня Одеської гайдамацької бригади. У 1918 р — старшина 42-го пішого Валкського полку Армії Української Держави. Навесні 1919 р. — командир сформованого з бессарабських повстанців Рибницького полку Дієвої армії УНР. З 11 червня 1919 р., після влиття полку до 9-го Стрілецького полку 3-ї дивізії (згодом — Залізної) Дієвої армії УНР — заступник командира та командир цього полку[4]. Станом на 10 листопада 1920 р. — начальник штабу 9-ї бригади 3-ї Залізної стрілецької дивізії Армії УНР. Був поранений і контужений кілька разів.
Після поразки Української державності перебував у Польщі в таборах інтернованих, де навчався на пастирських курсах.
З 1924 року мешкав у Франції де працював кваліфікованим гідом-шофером у Парижі довгі роки. На поклик Митрополита Полікарпа 1 жовтня 1950 року був висвячений в ранг диякона і брав участь у Богослуженнях в українській православній церкві у Парижі до кінця своїх днів.
Станом на 1952 року на еміграції у Франції, мешкав під Парижем.
Був одружений з Оленою Йосипівною, мав доньку Наталію і сина Константина та онуку.
Помер 13 червня 1961 року. Похований на цвинтарі у Іври під Парижем. У літургії одпівання брали участь отець В.Вишневський, підполковник Армії УНР Солонар та генерал-хорунжий О.Удовиченко.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Полтавська діаспора. Велика енциклопедія. Лохвиця, Полтавщина, Україна, Европа, Австралія, Америка. – Українці, московіти, євреї…, автор-упорядник: Олександр Панченко. Видавництво «Гадяч». 2021
- ↑ Нові Санжари. Вікіпедія (укр.). 21 квітня 2021. Процитовано 11 червня 2021.
- ↑ Бичко-Токовий. Бичко-Токовий В.Ю. Мічені війною. Новосанжарці на полях Першої світової 1914–1918 рр. : монографія. Київ : Видавництво Ліра-К, 2021. 340 с. - С. 62-64, 332-333 (Українською) .
{{cite news}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Олександр Удовиченко. Третя Залізна дивізія. Видавництво «Червона Калина». Нью-Йорк, 1971. 264 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Посмертна згадка - Юхим Мацак. Рідна Церква. - 1961. - Ч. 47,ст. 19. Мюнхен. 1961 [Архівовано 10 березня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про вояка чи воячку Армії УНР. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |