Мацей Стрийковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мацей Стрийковський
пол. Stryjkowski Maciej
Maciej Stryjkowski.JPG
ґравюра 1582 року — Стрийковський Мацей
Народився 21 березня 1547(1547-03-21)
Стрикув
Помер 21 жовтня 1593(1593-10-21) (46 років)
Підданство Herb Polska (Alex K).svg Королівство Польське
Діяльність історик, поет, дипломат, священик
Відомий Перший історіограф Великого князівства Литовського
Титул шляхтич
Конфесія католицтво
POL COA Korzbok.svg
герб «Корчбок»

Мацей (Матвій) Стрийко́вський (пол. Maciej Stryjkowski;*  20/21 березня 1547 р., Стрикув, Мазовія — †21 жовтня між 1586 р. та 1593 р.) — польський історик, поет, дипломат, католицький священик (капелан). Перший історіограф Великого князівства Литовського (Matysa Strykowskiego wywód krótki a dostateczny sławnego narodu litewskiego)[1], автор першої друкованої історії Східної Європи.

Життєпис[ред.ред. код]

Вся інформація про життя Стрийковського до 1579 р. походить з його творів, передусім долученої до Хроніки його віршованої автобіографії під назвою «Maciej Strykowski Osostevicius sam o sobie…».

Весною 1553 р. він розпочав навчання в парафіяльній школі в Бжезінах[1]. У 1561 р. він закінчив навчання і протягом короткого часу перебував, згідно з його власними словами, «серед багатьох знаних людей». Можливо що саме у цей час він готував переклад Хроніки Яна Длугоша, що було перервано вступом на військову службу.

Вірогідно весною 1563 р. він виїхав до Литви. В наступному десятилітті він брав участь у війнах з Москвією. 29-30 вересня 1568 року під командуванням Вітебського воєводи Станіслава Паца він брав участь в обороні м. Вітебська від московських військ Шереметьєва Петра Микитовича, Бутурліна Івана Андрійовича і Собора, яких підтримували Ногайські татари.

Близько 1570 р. розпочав роботу над історією Великого князівства Литовського, а від 1572 р. над своєю Хронікою.

в 1573 р. склав «солдатську баладу» O wolności ślachty polskiej jakiej nie masz pod słońcem świata. Під час свого перебування на пограниччі з Московією написав віршований твір «o zdrowej poradzie» та розвідку «o tiraństwie dzisiejszego wielkiego kniazia moskiewskiego»; ці дві праці відомі лише зі згадок самого автора.

В цьому ж періоді, ймовірно, було написано також Wiersz o porażeniu 30 000 Moskwy z kniaziem Piotrem Szojskim wojewodą połockim w polu Iwanskim nad Ullą rzeką […] roku od zbawiennego narodzenia Chrystusa lata 1564.

В період військової служби Стрийковський займався зібранням історичних відомостей та накопиченням книг і рукописів. Протягом 8 років він готував латиномовний твір «de Sarmatia Europaea», який ймовірно початково мав назву «Commentarius de rebus Litwaniensibus». Доки він зібрався опублікувати свій твір, зібрані ним матеріали використав Алессандро Гваньїні у виданій під власним прізвищем книжці «Sarmatiae Europeae descriptio» (Cracoviae-1578). Стрийковський в своїх пізніших працях скаржився на крадіжку свого твору, він навіть вистарався у короля Стефана Баторія привілею, який визнавав за ним право друку і продажу між іншим і книгу Гваньїні. Однак твір останнього важко вважати плагіатом, найімовірніше він використав зібрані Стрийковським матеріали, але упорядкував їх і збагатив інформацією з інших джерел самостійно.

В кінці 1573 р. або на початку 1574 р. Стрийковский залишає Вітебськ. Можливо тоді він перебував у Любліні, де написав віршований памфлет «przeciw nowochrzceńcom» (втрачений). Найпізніше в лютому 1574 р. прибув до Кракова. Він був свідком коронації Генріха Валуа яку зобразив у частково віршованому творі Przesławnego wjazdu do Krakowa i pamięci godnej koronacyjej Henryka Walajusa […] opisanie (Kr. 1574).

Видав також присвячений Яну Ходкевичу віршований твір на морально-історичну тематику під назвою Goniec cnoty do prawych szlachciców (Kr. 1574), до якого долучив історію Польщі (O królach polskich i wywodzie sławnego narodu Sarmackiego) та перший друкований виклад історії Литви від міфічних до сучасних часів (Matysa Strykowskiego wywód krótki a dostateczny sławnego narodu litewskiego). З подорож по Двіні: досліджував «Рогволодів камінь», церкви і монастирі Полоцька.

Планував також здійснити переклад на польську мову твору Мартіна Кромера, однак через виїзд до Туреччини відмовився від цього задуму. 29 вересня 1574 року з підчашим галицьким Анджеєм Тарановскім відбув з посольством до Стамбулу, формально як помічник, але ймовірно для здійснення розвідки (був «рискуном»). Стрийковський займався малюванням, а також міг складати мапи і плани; ці здібності він використовував в розвідувальній діяльності. Він знав латинську, німецьку, руську і литовську мови, трохи вивчав італійську мову.

У 1576–1578 роках знаходився при дворі Олельковичів в Копилі та Слуцьку. У 1579 р. став каноніком жемайтським за протекцією єпископа Мельхіора Ґедройця.

Хроніка[ред.ред. код]

Титульний лист «Хроніки…»

У 1582 р. в Королевці була надрукована Хроніка Стрийковського під заголовком Która przedtym nigdy swiatła nie widziała. Kronika polska litewska żmodzka i wszystkiej Rusi Kijowskiej, Moskiewskiej, Siewierskiej, Wolhinskiej, Podolskiej, Podgorskiej, Podlaskiej etc. i rozmaite przypadki wojenne i domowe, Pruskich, Mazowieckich, Pomorskich, i inszych krain Królestwu Polskiemu i Wielkiemu Xięstwu Litewskiemu przyległych…, яку присвятив королеві Стефану Баторію, захищене королівським привілеєм з виключним правом друку протягом 10 років, складене з 25 книг, поділене на розділи.

Повторно Хроніка була передрукована лише в 1766 р. Францишком Богомольцем, а черговий раз в 1843 р. Юзефом Крашевським.

Значно більшою популярність ніж у Польщі Хроніка користувалась на землях сучасної України та Росії. ЇЇ впливи помітні від початку XVII століття в Густинському літописі, «Хронографі» другої редакції 1617 р., Хроніці з літописців стародавніх Софоновича, «Скіфській історії» Лизлова, Літописі Грабянки, Літописці Волині і України. Серед авторів друкованих праць користувались Хронікою, зокрема, Мелетій Смотрицький, Захарія Копистенський, Сильвестр Косів, Симеон Полоцький. Перший переклад Хроніки на руську мову вірогідно був здійснений вже в кінці XVI століття. В 60-х роках XVII століття зацікавленість Хронікою появилась також в Московії. У 1668–1688 роках Хроніка чотири рази перекладалась на російську мову.

Хроніка написана переважно прозою, але також містить і великі віршовані частини. Вона була першою друкованою історією Східної Європи і охоплює історію Русі та сусідніх з нею країн «від створення світу» до 1580 р., була написана на підставі Старого заповіту, праць стародавніх авторів та істориків польських (Матвій із Міхова, Мартін Кромер, Марцін Бельський та інші), а також численних рукописних хронік як німецьких так і руських.

Праці[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Семянчук А. «Беларуска-літоўскія летапісы і польскія хронікі». — г. Гродна: ГрДУ, 2000 г. — 163 с. — С. 69-70. ISBN 985-47-206-6. (біл.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
  • Стрийковський Матвій // Український радянський енциклопедичний словник. — Т. 3. — К., 1968. — С. 403.
  • Стрийковський Мацей // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 11. — Книга 1. — Київ, 1984. — С. 22.
  • Стрийковський Мацей // Український радянський енциклопедичний словник. У 3-х т. Т. 3. — 2-ге вид. — Київ, 1987. — С. 317.
  • Возняк М. С. М.Стрийковський про турецьку неволю в творі 1575 р. — ЗНТШ, 1928 р., т. 149, с. 197–210.
  • Возняк М. С. Мартин Пашковський про козацькі сутички з татарами і долю ясиру. — ЗНТШ, 1927 р., т. 147, с. 141–161.
  • Івасів Р. Г. «Хроніка польська, литовська, жемайтська і всієї Русі» Матвія Стрийковського — цінне джерело з історії України. — УАГ, 1988 р., с. 74 — 75.
  • Толочко О. Український переклад «Хроніки…» Мацея Стрийковського з колекції О. Лазаревського та історіографічні пам'ятки XVII століття (Український хронограф і «Синопсис») / Записки Наукового товариства ім. Шевченка, Том 231 (CCXXXI), с. 158–181 pdf-версія
  • Рогов А. И. Русско-польские культурные связи в эпоху Возрождения (Стрыйковский и его Хроника). — М., 1966
  • Ульяновський В. І., Яковенко Н. М. Київський літопис першої чверті XVII ст. // УІЖ.— 1989.— № 2.— С. 107–109;
  • Ульяновський. В. І., Яковенко Н. М. Український переклад хроніки Стрийковського кінця XVI — початку XVII століття // Рукописна та книжкова спадщина України.— К, 1993— Вип. 1.— С. 5—12.
  • Шабульдо Ф. М. Мацей Стрыйковский как историк Синеводской битвы. — «Kulturu sankirtos», Vilnius, 2000, p.
  • Bardach J., Kronika Macieja Stryjkowskiego i jej rozpowszechnienie w Rosji, «Przegl. Hist.» 1967 nr 2 s. 326-35;
  • Borek P., Ruś w Kronice Macieja Stryjkowskiego, «Szlakami dawnej Ukrainy», Kr. 2002;
  • Budka W., Do życiorysu Macieja Stryjkowskiego. Sprostowania i uzupełnienia, «Ruch Liter.» T.10: 1969 s. 31-7;
  • Goleman W., Wielkie Księstwo Litewskie i jego mieszkańcy w oczach Macieja Stryjkowskiego, «Uniwersalizm i regionalizm w kronikarstwie Europy środkowo-wschodniej. Średniowiecze-początek czasów nowożytnych», Red. U. Borkowska, L. 1996 s. 71-82;
  • Gołębiowski Ł., O dziejopisach polskich i ich duchu, zaletach i wadach, «Pam. Umiejętności, Sztuk i Nauk» 1826 nr 3, s.44-8;
  • Kołodziejczyk A. Uwagi o przynależności terytorialnej Podlasia w «Opisie Polski» Marcina Kromera i «Kronice polskiej, litewskiej, żmudzkiej i wszystkiej Rusi» Macieja Stryjkowskiego. — «Mazowsze i jego sąsiedzi w 14 — 16 w.», Olsztyn, 1997, s. 67 — 73.zowsze i jego sąsiedzi w 14 — 16 w.", Olsztyn, 1997, s. 67 — 73.
  • Krawczyk A., Inwentarz bibliograficzny w Kronice Macieja Stryjkowskiego, «Wspólnota pamięci. Studia z dziejów kultury ziem wschodnich Rzeczypospolitej», Red. J. Gwioździk, J. Malicki, Kat. 2006 s. 111–126;
  • Radziszewska J., Maciej Stryjkowski historyk-poeta z epoki Odrodzenia, Kat. 1978;
  • Stryjkowski i jego kronika. — Przyjaciól ludu (Leszno), 1846, t. 13, № 2, 3, 5.

Посилання[ред.ред. код]