Мацумото Лейдзі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мацумото Лейджі
松本 零士
Фото
Виступ у 2008 році.
Ім'я при народженні: Мацумото Акіра
Дата народження: 25 січня 1938(1938-01-25) (76 років)
Місце народження: м. Куруме, преф. Фукуока
Громадянство: Японія
Професія: манґака
сценарист
режисер
художник
дизайнер
Кар'єра: 1953—нині
Напрямок: манґа
аніме
IMDb: ID 0559535
http://www.leiji-matsumoto.ne.jp/

Мацумо́то Лейджі (松本 零士, європеїзований варіант імені Лейджі Мацумото, справжнє ім'я Мацумото Акіра; нар. 25 січня 1938, м. Куруме, преф. Фукуока, Японія) — японський художник, манґака, сценарист і режисер аніме. Відомий своїми циклами манги і аніме у жанрі космічної опери: «Космічний крейсер Ямато», «Галактичний експрес 999», «Капітан Харлок» та ін.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Мацумото Акіра народився 25 січня 1938 року у місті Куруме префектури Фукуока, що на острові Косю. Його батько був офіцером Імператорських військово-повітряних сил — звідси у Мацумото така любов до кораблів, літаків та іншої військової техніки.

Малювати Акіра почав у віці восьми років, а через 15 років, у 1953 році, взяв участь у конкурсі журналу «Manga Shounen». Його робота «Пригоди бджілки» («Mitsubachi no bouken») зайняла перше місце і була надрукована у цьому журналі. Джерелами натхнення йому на цьому етапі слугували європейські графічні новели, диснеєвські мультфільми (які активно показували у повоєнній Японії), також роботи Тедзуки Осаму.

Початок кар'єри[ред.ред. код]

Кар'єра Мацумото як професійного художника розпочалась у 1957 році, коли він закінчив школу і переїхав у Токіо. Там він зняв кімнату, де й прожив наступні шість років, малюючи комікс-стріпи для різних журналів, що спеціалізувались на сьодзьо-манзі. Вплив сьодзьо-стилістики добре помітний на пізніших роботах Мацумото.

Приблизно тоді ж він зустрів жінку, котра згодом стала його дружиною — Міяко Мако, також художницю і одну з засновників сьодзьо як такого. Вона найбільш відома як творець ляльки Лікка-тян, японського аналогу Барбі. Втім, жанр сьодзьо його не приваблював, і він шукав нагоди спробувати себе у інших сферах. Нагода не з'являлась досить довго, аж до 1965 року. Це був поворотний рік, після якого Мацумото, можна сказати, знайшов себе. Тоді ж і з'явився на світ псевдонім «Лейджі», що нині вже здається справжнім іменем і який означає «Воїн Зеро» («Зеро» у цьому випадку — японський винищувач часів Другої світової війни). Більш правильно «Рейджі», але Мацумото надає перевагу «Л».

У той час у нього виробився особливий стиль, за яким його потім легко впізнавали. У 1968 році почав виходити його перший комікс з фантастичними елементами сюжету. Це манга з назвою «Сексароїд» («Sexaroid»), що справила враження як назвою, так і дуже незвичним на той час малюнком. Мацумото не був ще тоді професійним художником, і графічно його твори не сильно відрізнялись від робіт того ж Тедзукі. Але стрункі дівчата з довгим волоссям і такими ж довгими віями — це було тоді новим, незвичним і принесло Мацумото успіх.

Ще успішнішою стала робота під назвою «Я — чоловік» («Otoko oidon»), що почала виходити у 1971 році і розповідала про походеньки роніна — молодого чоловіка, що готується до вступу в університет. Тоді ж Мацумото став працювати над так званими «Воєнними історіями» («Senjo Manga Series»), серією коротких графічних новел, сюжетно ніяк між собою не пов'язаних, які розповідали про різні епізоди Другої світової війни очима німців та японців. Згодом ці історії були об'єднані у п'ять томів і названі «Кокпіт» («The Cockpit»). Це одне з небагатьох звернень Мацумото до історії, а також до національної естетики.

У манзі «Ган Фронтір» («Gun Frontier») Мацумото звертається до жанру вестерну. Схожі мотиви і атмосфера Північної Америки часів фронтиру були присутні у багатьох інших роботах початку сімдесятих («Великий пірат капітан Харлок», «Королева Емеральда», «Космічний крейсер Смертельна Тінь»), менш відомих нині, хоч у свій час вони було достатньо відомі. Втім, справжня популярність до Мацумото прийшла тільки після аніме-серіалу «Космічний крейсер Ямато».

"Золотий вік"[ред.ред. код]

«Космічний крейсер Ямато» («Space Battleship Yamato») часто відносять до художнього всесвіту Мацумото, а його самого вважають творцем цього аніме. Це не зовсім так. Роботи над цим проектом почались у 1973 році, причому спочатку він називався «Астероїдний корабель Ікарус» («Asteroid Ship Icarus») і розповідав про інтернаціональну команду юних героїв, був фантастичною варіацією «Володаря мух» Вільяма Ґолдінґа, і взагалі мало нагадував те, що вийшло в результаті. Усе це придумав продюсер Нісідзакі Йосінобу, який і взяв до проекту Мацумото у якості режисера. Це була його перша режисерська робота і він вдало справився з нею. Втім, вплив Мацумото на концепцію і стиль серіалу був дуже великим і, вважається, що саме він спричинив такий успіх фільму.

«Ямато» був першим аніме-серіалом сучасного типу — з багатолінійним сюжетом, непростими персонажами, нетривіальною картиною світу тощо. Не дивно, що спочатку його сприйняли обережно, авторам навіть довелось скоротити кількість епізодів до 26 замість задуманих 50. Втім, пізніше популярність серіалу зросла і було знято ще два телевізійних сезони теж поставлені Мацумото та п'ять повнометражних фільмів. Також Мацумото намалював по мотивам першого серіалу мангу, у сюжеті якої використані ходи, що по тим чи іншим причинам не потрапили на екран. Однак комікс-версіями продовжень він вже не займався.

Вважається, що саме з виходом «Ямато» почався так званий «золотий вік» японської анімації. У всякому разі у Мацумото «золотий вік» справді почався з цього серіалу. Саме у середині сімдесятих досягло досконалості візуальне вирішення його робіт — дещо інфантильне, але чарівне у своїй інфантильності, западаюче у душу, несхоже ні на що інше і дуже стильне, незважаючи на певний графічний примітивізм.

Тоді ж побачили такі найвідоміші його роботи як «Космічний пірат капітан Харлок» («Space Pirate Captain Harlock»), «Королева Тисячоліття» («Queen Of 1000 Years») — з якими й зараз асоціюється його ім'я. Головним же твором «класичного періоду» є манга «Галактичний експрес 999», сімнадцятитомне творіння, що виходило з 1977 до 1981 року. «Експрес» є своєрідною квінтесенцією усієї творчості Мацумото. Там були і прекрасно-таємничі героїні, і космічні пірати, і відважні молоді люди у дірявих капелюхах, і фантастичні пейзажі, і елементи вестерна, і фрустрація, і антикібернетична мораль, і взагалі все, за що шанують Мацумото.

У 1978 році він отримав нагороду «Shogakukan Manga Award» у жанрі сьонен за мангу «Галактичний експрес 999».

Дух його творів було збережено і в численних анімаційних екранізаціях, котрі з'являлись паралельно. Їхні сюжети часто сильно відрізняються від оригіналів (у тому числі й тому, що сюжети більшості манги Мацумото не завершені, а просто покинуті на півшляху), але ідейно і стилістично вони дуже близькі. У свій час вони мали великий успіх, а деякі й нині вважаються класикою аніме. І хоча, на відміну від «Ямато», вони вже не були першими, їх вплив на індустрію виявився сильнішим. Достатньо сказати, що всі ті депресивні підлітки, якими вже три десятки років переповнене аніме, вийшли, умовно кажучи, з-під капелюха Хосіно Тецуро, протагоніста «Галактичного експресу».

Золотий вік Мацумото Лейдзі виявився коротшим за золотий вік аніме. Останній фільм, знятий за його участю, вийшов у 1983 році — це був «Останній Ямато» («Final Yamato»). Приблизно у той час були закінчені або покинуті його основні комікс-серії, після чого Мацумото надовго щез з поля зору. За цей час він нагадав про себе лише двічі, у 1985 та 1987 роках, коли вийшли телевізійні фільми «Arei no Kagami» та «Saint Elmo — Hikari no Raihousha».

Пізня творчість[ред.ред. код]

Повернення після творчої паузи почалось у 1993 році, коли вийшов OVA-серіал «Кокпіт», екранізація окремих фрагментів «Воєнних історій», і остаточно відбулось у 1996 році, коли Мацумото почав роботу над новою велетенською мангою, котра також називалась «Галактичний ескпрес 999» і була продовженням старої манги з такою ж назвою, але не її екранізації. Умовно ці твори розрізняють як «Galaxy Express Andromeda Series» та «Galaxy Express Eternal Series», але це умовні назви. Масштабами цей проект набагато перевершує перший, він досі не завершений, і вже більше десяти років щомісяця виходить розділ обсягом 40-50 сторінок.

Терпіння та посидючості у Мацумото з віком не додалось, і багато з його робіт нового часу також залишилися незавершеними. Така доля чекала на нову версію пригод капітана Харлока «Кільце Нібелунга» («Der Ring Der Nibelungen»), за мотивами музики Ріхарда Вагнера. У ній нині налічується вісім томів і два останніх, судячи з усього, не очікуються. Перша частина цього твору була екранізована у форматі шестисерійного OVA і називалась «Сага про капітана Харлока» (Harlock Saga).

Взагалі, починаючи з кінця дев'яностих, вийшло багато відео та звичайних серіалів (а також кінофільм), що ґрунтуються на різних творах Мацумото, як нових, так і дуже старих, або просто зняті з його участю. Їхня кількість значно перевищує кількість екранізацій у «золотий вік» Мацумото, але слід в аніме вони залишають значно менший. Сучасні «мацумотівські» фільми не надто популярні, маловідомі за межами Японії, а художня цінність навіть найкращих з них часто ставиться під сумнів.

У 2000-му році Мацумото створив дуже красивий комікс «Космічний крейсер Великий Ямато» (не плутати з «Великий Ямато № 0»), що мав би відродити цикл про Ямато, але, через проблеми з авторськими правами, цей проект було закрито. Через суперечки про авторські права з Нісідзакі щодо Ямато виникла химерна колізія: Мацумото не може використовувати назву «Ямато», сюжет і персонажів оригіналу, а Нісідзакі не може використовувати концепт-арт, дизайн персонажів та кораблів. Втім, обоє продовжують працювати над незалежними аніме-проектами, що пов'язані з «Ямато».

Наприкінці дев'яностих Мацумото зайнявся дослідженням можливостей сучасних комп'ютерних технологій і говорив, що думає над продовженням своїх старих аніме-серіалів у тримірній графіці.

Водяний автобус «Хіміко», дизайн якого був розроблений Мацумото Лейдзі.

Мацумото Лейдзі працював і в інших сферах, крім аніме і манги, зокрема, він розробив дизайн пасажирського судна «Хіміко», що курсує у Токіо.

З 2003 року Мацумото займає посади головуючого ради з питань авторських прав у Японській асоціації манга-художників та в Японській асоціації з авторським прав у програмному забезпеченні (ACCS). Досить дивний фінал для людини, що прославилась коміксами про піратів та космічних анархістів. Втім, Мацумото вважає, що основна проблема нелегального поширення копій не в тому, що художники недоотримують якихось коштів (сам Мацумото неодноразово викладав свої твори у вільному доступі), а в тому, що більшість судять про художників виключно за нелегальними копіями їхніх творів, які часто бувають жахливої якості, а піратські переклади нерідко мають мало спільного з оригіналом.

Твори Мацумото у світі[ред.ред. код]

У себе на батьківщині Мацумото Лейдзі і нині вважається одним з найвідоміших манга-художників. За межами Японії він відомий значно меншою мірою. Його знають в Європі, особливо у Іспанії і Франції — не дарма у 2001 році французька хаус-група Daft Punk саме його запросила поставити для них кілька кліпів. З цих кліпів згодом було змонтовано повнометражний аніме-мюзикл «Interstella 5555».

Французькою мовою виходили чотири роботи Мацумото: «Кільце Нібелунга», обидві версії «Галактичного експресу» та «Капітан Харлок» у версії 1977 року (під назвою «Капітан Альбатор»). Це небагато, але в Америці ситуація ще гірша, там вийшов лише «Галактичний експрес» та й то не повністю. Мангу, яку оминають видавці, зазвичай перекладають ентузіасти. Важко сказати, що зупинило їх у цьому випадку, але жодного любительського перекладу мацумотовських робіт не існує. У нас він відомий лише за екранізаціями, та й то поверхово, бо аніме 1970-х і 1980-х не користується великою популярністю.

На радянському (і пострадянському) просторі у 1980-х і 1990-х частково транслювався серіал «Галактичний експрес 999» та кілька повнометражних фільмів Мацумото.

Художній світ[ред.ред. код]

Естетика і стилістика[ред.ред. код]

Найбільше Мацумото відомий як творець космічних опер з активним використанням велетенських кораблів незвичайних конструкцій. Мацумото полюбляє зображати й іншу химерну техніку.

Художній світ Мацумото знаходиться під сильним впливом пізнього романтизму, що надає його творам особливої привабливості для молоді. Ранні роботи у жанрі сьодзьо-манги також залишили відбиток на його творчості, через що його науково-фантастичні та пригодницькі історії користуються однаковою популярністю і серед хлопців, і серед дівчат. Традиційний японський поділ на дівчачу (сьодзьо) і хлопчачу (сьонен) мангу та аніме у творчості Мацумото практично відсутній.

На його творчість сильно вплинули переживання, пов'язані з воєнними випробуванням та капітуляцією Японії у роки його дитинства. Вірогідно, з усіх творців манги і аніме саме Мацумото найбільш гостро переживав поразку у війні (очевидно, через свого батька-офіцера). Мацумото не приймає форми радикального націоналізму і реваншизму, але у своїх творах показує трагедію Японії («Воєнні історії»), гостро засуджує усі форми політичного насильства.

Особливістю малюнку Мацумото є надзвичайно стрункі і тендітні жінки з дуже довгим волоссям і дуже довгими віями, що було його нововведенням. Також його малюнок позначений певною інфантильністю, загалом характерною для манги того часу.

Головним же досягненням Мацумото є не малюнки (хоча як на той час вони й були непогані) і не сюжети (що ніколи не були особливо оригінальними чи заплутаними). Його головне вміння — створення яскравих харизматичних образів, що запам'ятовуються мало не з першого погляду і котрі ні з чим не можна сплутати. Це і прекрасні таємничі героїні, і космічні пірати, і відважні молоді люди у дірявих капелюхах. Персонажі і загальна атмосфера часто відмічені трагізмом. Квінтесенцією його ідей і стилю вважається манга «Галактичний експрес 999».

Для його стилю характерна також любов до фантастичних пейзажів, аникібернетична мораль, настрої фрустрації і депресії (він перший розробив образ депресивного підлітка, що потім став дуже поширеним у манзі та аніме).

Мацмуото велику увагу приділяв атмосфері вестерну. За його творами 1970-х років складається враження, що найкращий час на планеті в уяві автора — Північна Америка часів фронтиру. Безкрайні прерії і маленькі пильні містечка, жорстокий, але вільний і в чомусь прекрасний світ, де закон знаходиться на периферії, де кожен сам за себе, а правий той, хто швидше стріляє («Ган Фронтір», «Великий пірат капітан Харлок», «Королева Емеральда», «Космічний крейсер Смертельна Тінь»).

Лейдзіверс[ред.ред. код]

Дія багатьох творів Мацумото Лейдзі відбувається у єдиному художньому всесвіті, який часто називають «Лейдзіверс». Це такі манги і аніме як «Капітан Харлок», «Галактичний експрес 999», «Королева Емеральда», «Королева Тисячоліття» тощо.

Цікавинки[ред.ред. код]

  • Ім'я «Харлок» походить від англосаксонського слова hoarlocke, що означає сіроволосий. Хоча волосся у героя зовсім не сіре.
  • «Галактичний експрес 999» екранізувався кілька разів. Найточніша у плані сюжету і стилістики версія — телевізійний серіал 19781981 років, поставлений Нобутакою Нісідзавою. Найбільш відома — повнометражний фільм, поставлений Сігеюкі Хаясі (Рінтаро) у 1979 році. Ця картина довгий час залишалась найбільш комерційно успішним аніме.
  • Походження імені Мейтель, головної героїні «Галактичного експресу», невідоме. Японською її ім'я звучить як Meteru і найправдоподібніша версія стверджує, що воно походить від латинського слова maeter («матір»).
  • Один з улюблених символів Мацумото — здвоєні та потроєні дев'ятки та нулі, котрі більшою чи меншою мірою фігурують у багатьох його роботах.
  • Музику з «Космічного крейсера Ямато» полюбляють грати японські військові оркестри.
  • Героя манги «Я — чоловік» звуть Ояма Нобота. Його дальній нащадок — Ояма Тотіро, котрий присутній майже у всіх коміксах Мацумото (за виключенням ранніх) і вважається альтер-его автора.
  • Улюблений кіт Мацумото, Мі-кун, теж часто з'являється у його творах. Теперішнього його кота звати Мі-кун ІІІ.
  • У 1999 році більше двадцяти скульптур персонажів та сцен з «Космічного крейсера Ямато» та «Галактичного експресу 999» були споруджені у місті Цуруга.

Бібліографія манги[ред.ред. код]

  • 1953 Пригоди бджілки (Mitsubachi no bouken)
  • 1964 Субмарина «Супер 99» (Submarine Super 99)
  • 1968 Kousoku Esper
  • 1968 Сексароїд (Sexaroid)
  • 1969 Пілот 262 (Pilot 262)
  • 1969 Машинер (Machinner)
  • 1970 Mrs.L Drifting's Story
  • 1970 Великий пірат капітан Харлок (Great Pirate Captain Harlock)
  • 1970 Загадковий вечір (Mystery Eve)
  • 1970 Dai-yojo-han
  • 1971 Dr. Devil's Horrible Brain Surgery
  • 1971 Я — чоловік (Otoko Oidon)
  • 1972 Ган Фронтір (Gun Frontier)
  • 1973 Воєнні історії (Senjo Manga series)
  • 1973 Short Sighted Human Anthology
  • 1973 Відьма зі Стенлі (Witch of Stanley)
  • 1974 Прощавай, романтичний час (Goodbye Romantic Time)
  • 1974 Космічний крейсер Ямато (Space Battleship Yamato)
  • 1975 Story of Unrecoverable Time
  • 1975 Механічне місто (Mechanized City)
  • 1975 Людина-птах з Кіліманджаро (Birdman of Kilimanjaro)
  • 1975 Космічний крейсер Смертельна Тінь (Space Battleship Deathshadow)
  • 1975 Комаха (Insect)
  • 1975 Королева Емеральда (Queen Emeraldas), перша версія
  • 1975 Безсмертна Аркадія (Immortal Arcadia)
  • 1975 Diver Zero
  • 1975 Кокпіт (The Cockpit)
  • 1977 Галактичний експрес 999 (Galaxy Express 999), т.зв. «серія Андромеди»
  • 1977 Космічний пірат капітан Харлок (Space Pirate Captain Harlock)
  • 1977 Маленька кімната на великому полі (Small Room in the Big Field)
  • 1977 Королева Емеральда (Queen Emeraldas), друга версія
  • 1980 Королева Тисячоліття (Queen of 1000 Years)
  • 1980 Тохіро І (The Tochiro II)
  • 1983 Дрейфуючий експрес 000 (Drifting Express 000)
  • 1990 Кільце Нібелунгів (Der Ring Der Nibelungen)
  • 1991 Shinkiro Kitan
  • 1991 Muo no Hosomichi
  • 1994 Hyouryuu Kansen 000
  • 1995 Леонардо Да Вінчі (Leonardo Da Vinci)
  • 1996 Fire Force DNAsights Fortress 999.9
  • 1996 Галактичний експрес 999 (Galaxy Express 999), т.зв. «вічна серія»
  • 1998 The Ultimate Time-Sweeper Mahoroba
  • 1999 Легенди кокпіту (Cockpit Legends)
  • 1999 Воїн тіні (The Shadow Warrior)
  • 2000 Космічний крейсер великий Ямато (Space Battleship Great Yamato)

Фільмографія аніме[ред.ред. код]

Режисер[ред.ред. код]

  • 1974 — Космічний крейсер Ямато (ТВ-серіал, Uchuu Senkan Yamato)
  • 1978 — Космічний крейсер Ямато 2 (ТВ-серіал, Uchuu Senkan Yamato 2)
  • 1980 — Yamato yo Eien ni
  • 1980 — Marine Snow no Densetsu
  • 1980 — Космічний крейсер Ямато 3 (ТВ-серіал, Uchuu Senkan Yamato 3)

Сценарист[ред.ред. код]

  • 1985 — Arei no Kagami: Way to the Virgin Space

Автор оригіналу[ред.ред. код]

  • 1974 — Космічний крейсер Ямато (ТВ-серіал, Uchuu Senkan Yamato)
  • 1977 — Wakusei Robo Dangard A
  • 1977 — Космічний крейсер Ямато: фільм перший
  • 1978 — Космічний пірат капітан Харлок (ТВ-серіал)
  • 1978 — Science Fiction Saiyuki Starzinger
  • 1978 — Капітан Харлок: Таємниця Аркадії
  • 1978 — Космічний крейсер Ямато: фільм другий
  • 1978 — Галактичний експрес 999 (ТВ-серіал)
  • 1978 — Космічний крейсер Ямато 2 (ТВ-серіал, Uchuu Senkan Yamato 2)
  • 1979 — Science Fiction Saiyuki Starzinger
  • 1979 — Science Fiction Saiyuuki Starzinger II
  • 1979 — Галактичний експрес 999: Фільм
  • 1979 — Ginga Tetsudou 999: Kimi wa Senshi no You ni Ikirareru ka?
  • 1980 — Галактичний експрес 999: Скляна Клер (Glass no Clair — Ginga Tetsudo 999)
  • 1980 — Галактичний експрес 999: Вічна мандрівниця Емеральда (Ginga Tetsudo 999: Eien no Tabibito Emeraldas)
  • 1980 — Космічний крейсер Ямато: фільм четвертий
  • 1980 — Marine Snow no Densetsu
  • 1980 — Ginga Tetsudo 999: Kimi wa Haha no You ni Aiseru ka!!
  • 1980 — Космічний крейсер Ямато 3 (ТВ-серіал, Uchuu Senkan Yamato 3)
  • 1981 — Королева Тисячоліття (ТВ-серіал)
  • 1981 — Галактичний експрес 999: Термінал Андромеди (Sayonara Ginga Tetsudo 999: Andromeda Shuchakueki)
  • 1982 — Королева Тисячоліття: Фільм
  • 1982 — Аркадія моєї юності: Фільм (Waga Seishun no Arcadia)
  • 1982 — Аркадія моєї юності (ТВ-серіал, Waga Seishun no Arcadia — Mugen Kido SSX)
  • 1983 — Космічний крейсер Ямато: фільм п'ятий
  • 1985 — Arei no Kagami: Way to the Virgin Space
  • 1987 — Saint Elmo — Hikari no Raihousha
  • 1993 — Кокпіт (The Cockpit)
    • Стальний дракон
    • Підйомна сила
    • Штурмовий загін Грім
  • 1998 — Галактичний експрес 999: Вічна фантазія (Ginga Tetsudo 999: Eternal Fantasy)
  • 1998 — Королева Емеральда
  • 1998 — Kasei Ryoudan DNA Sights 999.9
  • 1999 — Сага про Харлока: Кільце Нібелунга
  • 1999 — Torajima no Mi me
  • 2000 — Легенда Мейтел
  • 2001 — Космічний воїн Зеро
  • 2002 — Ган Фронтир
  • 2002 — Безкінечна одісея капітана Харлока
  • 2003 — Субмарина «Супер 99» (Submarine Super 99)
  • 2003 — Галактична Залізниця (ТВ-серіал)
  • 2004 — Великий Ямато № 0
  • 2004 — Space Symphonic Poem Maetel ~Galaxy Express 999 Side Story~
  • 2006 — Галактична Залізниця 2 (ТВ-серіал)
  • 2007 — Галактична Залізниця (OVA-серіал)

Інші ролі[ред.ред. код]

  • 1977 — Космічний крейсер Ямато: фільм перший — дизайн
  • 1978 — Галактичний експрес 999 (ТВ-серіал) — планування
  • 1979 — Космічний крейсер Ямато: фільм третій — загальний контроль
  • 1980 — Синій птих — дизайн (персонажів)
  • 1980 — Marine Snow no Densetsu — дизайн
  • 1981 — Галактичний експрес 999: Термінал Андромеди (Sayonara Ginga Tetsudo 999: Andromeda Shuchakueki) — планування
  • 1982 — Аркадія моєї юності: Фільм (Waga Seishun no Arcadia) — планування
  • 1983 — Космічний крейсер Ямато: фільм п'ятий — загальний контроль
  • 1985 — Arei no Kagami: Way to the Virgin Space — загальний контроль
  • 2001 — Космічний воїн Зеро — загальний контроль
  • 2002 — Ган Фронтир — загальний контроль
  • 2003 — Інтерстелла 5555 — дизайн
  • 2003 — Галактична Залізниця (ТВ-серіал) — дизайн
  • 2004 — Великий Ямато № 0 — дизайн
  • 2006 — Галактична Залізниця 2 (ТВ-серіал) — дизайн
  • 2007 — Галактична Залізниця (OVA-серіал) — дизайн

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Сайти[ред.ред. код]