Машеров Петро Миронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Миронович Машеров
біл. Пётр Міронавіч Машэраў
Петро Миронович Машеров
Прапор
Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС
8 квітня 1966 — 4 жовтня 1980 року
Прапор
14-й Перший секретар ЦК КП Білоруської РСР
30 березня 1965 — 4 жовтня 1980 року
Попередник: Кирило Мазуров
Наступник: Тихон Кисельов
 
Народження: 31 січня (13 лютого) 1918(1918-02-13)
с. Ширки,
Сєнненський повіт,
Західна область,
РРФСР
Смерть: 4 жовтня 1980(1980-10-04) (62 роки)
Мінськ,
Білоруська РСР,
СРСР
Похований: Східне кладовище
Дружина: Поліна Андріївна Машерова
Діти: Дочки Наталія та Олена
 
Нагороди:
Герой Радянського Союзу Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна


Петро Миро́нович Маше́ров (біл. Пётр Міро́навіч Машэ́раў, уроджений Машеро (біл. Машэра); 31 січня (13 лютого) 1918(19180213) — 4 жовтня 1980) — радянський білоруський партійний діяч.

Член ВКП(б) з березня 1943 року. Перший секретар ЦК Компартії Білорусі з 1965 року, кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 1966 року.

Герой Радянського Союзу (15.8.1944), Герой Соціалістичної Праці (1978).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у бідній селянській родині Машеро Мирона Васильовича[1] і Дарини Петрівни[2]

З вісьмох дітей у родині Машерових вижили п'ятеро: Павло (генерал, керував політвідділом штабу Білоруського військового округу), Матрона, Петро, Ольга (лікар-ендокринолог, працювала у Гродненському медичному інституті), Надія.

1934 року вступив на педробфак Вітебського педінституту. З 1935 року студент фізико-математичного факультету Вітебського педагогічного інституту імені С. М. Кірова, який закінчив 1939 року. За розподілом у 1939–1941 роках працював учителем математики й фізики у середній школі райцентру Россони Вітебської області.

За часів німецько-радянської війни з перших днів доброволець у лавах Червоної Армії. Потрапив в оточення, у серпні 1941 року втік з полону. Під прізвиськом Дубняк — один з організаторів та керівників партизанського руху Білорусі. У серпні 1941 року організував та очолив підпілля в Россонах. З квітня 1942 року був командиром партизанського загону імені Миколи Щорса. Його загін у серпні 1942 року здійснив крупну операцію — підрив мосту через річку Дрісса на залізниці Вітебськ — Рига. З березня 1943 року комісар партизанської бригади імені К. К. Рокоссовського. З вересня 1943 року займав пост першого секретаря Вілейського підпільного обкому ЛКСМ Білорусі. 1944 року отримав звання Героя Радянського Союзу.[3]

Після звільнення Білорусі — з липня 1944 року працював першим секретарем Молодеченського, Мінського обкомів ЛКСМБ. З липня 1946 року став секретарем, а з жовтня 1947 року — першим секретарем ЦК ЛКСМ Білорусі.

У липні 1954 року був обраний другим секретарем Мінського обкому партії, а у серпні 1955 року — першим секретарем Брестського обкому Компартії Білорусі. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 3-5-го та 7-10-го скликань.

З 1959 року — секретар, з 1962 — другий секретар, а з березня 1965 року — перший секретар ЦК КП Білорусі (за рекомендацією попередника Кирила Мазурова, який уходив на підвищення). 1978 року йому було надано звання Героя Соціалістичної Праці.

Родина: дружина Поліна Андріївна (уроджена Галанова, уродженка Шкловського району, пом. 23 лютого 2002 року), 2 дочки — Наталія та Олена.

Загибель[ред.ред. код]

Петро Машеров загинув 4 жовтня 1980 року в автомобільній катастрофі на трасі Москва — Мінськ поблизу повороту на птахофабрику міста Смолевичі: на шляху його кортежу, який супроводжувала ДАІ, несподівано виїхав автосамоскид, завантажений картоплею (ГАЗ-САЗ-53Б експериментальної бази Жодіно). В народі ходили численні чутки про причетність найближчого оточення генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва до цієї трагедії (ніби з метою прибрати популярного кандидата на пост генсека), однак достовірних свідчень цьому так і не знайшлось. Катастрофу не вважає випадковою і В'ячеслав Кебич, перший прем'єр-міністр незалежної Білорусі.[4]

Нагороди[ред.ред. код]

Пам'ять[ред.ред. код]

Поштова марка Республіки Білорусь, 1998

Іменем Петра Машерова в Білорусі названо багато об'єктів.

Документальні фільми[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Машеров, П. М. Избранные речи и статьи / П. М. Машеров. — Минск : Беларусь, 1982. — 606 с.

Посилання[ред.ред. код]