Машикулі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Машикулі (фр. machicoulis, від середньовічного французького вислову "mache-col" - «бити в голову») – оборонний елемент верхніх ярусів середньовічних фортифікацій, що прийшов на заміну гурдиціям і застосовувався протягом XIV-XVI століть у фортецях Європи, Близького Сходу. Вони призначались для захисту підошв оборонних мурів, де утворювались мертві зони, недосяжні для обстрілу з бійниць. Фортифікатори розширювали бойові галереї верхніх ярусів на всій довжині оборонного муру та по периметру веж, перетворюючи їх у своєрідні навісні ганки за рахунок виступаючих за лінію оборонного муру кронштейнів, на яких кріпився парапет з бійницями. У підлозі поміж кронштейнами облаштовували отвори для вертикального обстрілу нападників біля підошви муру, кидання на них каміння, лиття гарячої смоли, окропу. Також машикулі могли мати вигляд нахилених стрільниць у товщі муру. З початком застосування ренесансних земляних бастіонних фортифікацій машикулі вийшли із вжитку разом із застарілими оборонними мурами.

Галерея[ред.ред. код]