Машир Марія Іванівна
| Машир Марія Іванівна | |
|---|---|
| Псевдо | Марія Машір, Marie Mashir |
| Народилася |
19 лютого 1890 Умань |
| Померла |
31 жовтня 1944 (54 роки) Чикаго |
| Національність | українка |
| Діяльність | співачка (сопрано), драматична актриса |
| Відома завдяки | за виступами в Театрі Садовського, Казанському оперному театрі, театрі "Чикаґо Сівік Опера Хауз" |
| Alma mater | Школа ім. М. Лисенка |
| Батько | Іван Машир — повітовий староста Звенигородського повіту Київської губернії часів гетьмана Скоропадського[1] |
| Мати | Барбара з співочого роду Борових |
| У шлюбі з |
Микола Карлаш, Юрій Бенецький (з 1923) |
| Діти | донька Марія |
Марі́я Іва́нівна Маши́р (нар. 19 лютого 1890, Умань — пом. 31 жовтня 1944, Чикаго) — українська оперна співачка (ліричне сопрано), драматична акторка, режисерка. Виступала в Театрі Миколи Садовського, Казанському оперному театрі, театрі «Чикаґо Сівік Опера Хауз[en]». Одна з найуспішніших представниць української еміграції в США.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народилася 19 лютого 1890 року в Умані (нині — Черкаська область) в сім'ї Івана Машира (згодом — повітовий староста Уманщини часів гетьмана Скоропадського)[1] і Барбари з співочого роду Борових. Талант співачки успадкувала від матері.[2]
Ще в дитинстві навчалася в Музично-драматичну школу Миколи Лисенка (клас Олени Муравйової), після закінчення в 1909 почала виступати в Театрі Миколи Садовського, переважно в операх, під началом керівника оперного відділу Семена Бутовського.[2]
У театрі Садовського Марія виконувала партії Оксани («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталки («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Катерини («Катерина» М. Аркаса), Гальки («Галька» С. Монюшка) і Хіври («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), а у 1912 році стала першою виконавицею партії Панночки в опері «Ноктюрн» Миколи Лисенка. Згадували, що за «три дні до своєї смерти ґеній стрінув Марію Машир та сказав їй, що він написав саме для неї у „Ноктурні“ ролю „панночки“».[1]
1916–1918 — солістка Казанського театру опери та балету. Виконувала партії Тетяни («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Аїди, Леонори («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді) та Недди («Паяци» Р. Леонкавалло).[2]
В умовах громадянської війни вирішила повернутись в Україну, але мусила це робити через схід і Сибір. «Спочатку добилась на Зелений Клин. У Владивостоці враз з Миколою Карлашом вони зорґанізували український театр. Грали у Владивостоці, Хабаровську, Усурійську, Харбіні ввесь найкращий український репертуар. „Катерину“ Аркаса ставили 15 разів підряд. Зелений Клин цінив українську оперу.»[1]
1921 — у складі оперної трупи прибуває до США і згодом оселяється в Нью-Йорку.
З 1923 виступає в Українському національному хорі на запрошення Олександра Кошиця. З цим колективом побувала на гастролях в Аргентині, Чилі, Перу, Колумбії, Венесуелі, Кубі та Мексиці. У турне Машир познайомилася з хористом Юрієм Бенецьким, з яким одружилася.
З 1925 виступає в Українському професійному театрі при Українському народному домі в Нью-Йорку. Там серед її партнерів були відомі земляки Марія Гребінецька, Михайло Гребенецький, Петро Ординський, перший чоловік Микола Карлаш.[3] 8 лютого 1925 Машир виконала партію Одарки в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, хоча раніше у Києві виконувала партію Оксани. Тоді ж виступала і з сольними концертами.
У 1926–1927 Олександр Кошиць відновив виступи Національного хору і знову запросив до участі в ньому Марію Машир. В цей час з її записами вийшли кілька платівок, зокрема у 1927 на студії «О'кей» були записані такі пісні як: «Коли б мені, Господи», «Карі очі», «Чого вода каламутна», «Гандзя», «Ой, казала мені мати», «Стоїть гора високая», «Віють вітри», «Баламути», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Як пішла я по суниці в ліс», «Коли б мені така молодиця» (1928, в дуеті з Юрком Басманівим)[4].
1927 — Марія Машир очолює народний театр, де також співає і виконує обов'язки режисерки. За її керівництва театр поставив «Катерину» М. Аркаса, «Наталку Полтавку» та «Ноктюрн» М. Лисенка, «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського.
1929 — з чоловіком Юрієм Бенецьким і донькою Марією переїхала до Чикаго, підписавши контракт з «Чикаґо Сівік Опера Хауз[en]». В цьому театрі співала поруч з такими зірками як Тіто Скіпа, Роза Райза, Форрест Ламонд, Джон Томас, Мері Ґарден та ін. Востаннє на сцені цього театру Марія Машир виступила 1939 року в опері «Князь Ігор» П. Бородіна.[2][5]
В Чикаго виступала в Українському національному хорі Юрія Бенецького, який двічі (1931 і 1932) отримував золоті медалі на фестивалях штату Іллінойс, а 1933 року виступив з самостійною програмою на виставці народів світу в Чикаґо. Хор часто виступав на радіо.
Померла Марія Машир 31 жовтня 1944. Похована на цвинтарі Елмвуд[en] (Рівер Гров, штат Іллінойс).[2][6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Пам'яті Марії Машир // Календар провидіння. Стоваришення Українців Католиків в Америці. — З друкарні «Америки», 1946. — с. 67
- ↑ а б в г д До 70-річчя відходу у вічність співачки Марії Машір. Архів оригіналу за 19 червня 2015. Процитовано 13 квітня 2015.
- ↑ Другий міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993: Історіографія українознавства; Етнологія; Культура. — АН України, Інститут українознавства, 1994. — с. 158
- ↑ Maria Mashir & Jurko Basmaniv, vocal duet with orchestra, NY, Jan 19, 1928 // Brunswick Records: New York sessions, 1927–1931. — p. 540 [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Post-caviar: Barnstorming with Russian Grand Opera — Longmans, Green & Company, 1939. — p. 191(англ.)
- ↑ Померла Марія Машир // Свобода. 11 листопада 1944
Посилання[ред. | ред. код]
- Машір Марія Іванівна // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 347.
- Вечір полтавського земляцтва // Рада. 1912. 13 листопада.
- Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ. 1997. с. 195.
- Машир Мария Ивановна // Яндекс. Словари › Отечественные певцы. — 2008(рос.)
- Уманчанка Марія Машир прославила українську пісню у США [Архівовано 24 жовтня 2018 у Wayback Machine.]